Ніхто не скаже, бо ніхто не зна.
Чому заполонила світ журба?
Чому душа, мов той кришталь
Бринить та каже: «Так. Нажаль.
Лише. Нажаль»…

Ніхто не скаже, бо ніхто не зна.
Чому бува холодною весна?
Чому мій погляд затвердів?
Цей світ того, мабуть, хотів?!
Цього хотів.

Хмарина плаче, ніби, це дитя.
А ти все хочеш чути каяття!
А ти все прагнеш до казок!
Така твоя ось ця любов.
Твоя любов.

Ніхто не скаже, бо ніхто не зна.
Навіщо в пошуках вогню весна
Нагадує минулий день,
Та дивні присмаки пісень.
Такий твій день.

Серед весни, серед дощу
В своїх віршах я полечу.
І весь цей біль я розіб’ю.
Я розіб’ю!

03.03.2014