Ніхто не скаже, бо ніхто не зна. Чому заполонила світ журба? Чому душа, мов той кришталь Бринить та каже: «Так. Нажаль. Лише. Нажаль»…
Ніхто не скаже, бо ніхто не зна. Чому бува холодною весна? Чому мій погляд затвердів? Цей світ того, мабуть, хотів?! Цього хотів.
Хмарина плаче, ніби, це дитя. А ти все хочеш чути каяття! А ти все прагнеш до казок! Така твоя ось ця любов. Твоя любов.
Ніхто не скаже, бо ніхто не зна. Навіщо в пошуках вогню весна Нагадує минулий день, Та дивні присмаки пісень. Такий твій день.
Серед весни, серед дощу В своїх віршах я полечу. І весь цей біль я розіб’ю. Я розіб’ю!
03.03.2014
|