Київ у вогні

Палає рідна Україна,
Весь Київ у вогні стоїть.
Цеж сердце нашой Батьківщіни,
Хіба воно вже не болить?
Охаменіться, прошу люди,
Чи хочите шоб він згорів?
Хіба немае більше згоди
Чи може вже немає слів.

А ви наділи шкуру звірів
Омона Беркута і Соколів.
Покиньте ви свою всю зброю,
Та не стріляйте в матерів.
Хіба вони вас так ростили
Чи совість покидає вас.
Хіба потрібні вам могили?
Не слухайте ви той наказ.

Наказ це е для всих безглуздий
Хіба не врозуміли ще
За що, в народ у свій стріляти
Кого ви захищаєте?
Оцих панів, що всих гандьбили
Бо кістку кинуть на обід
Ви подивіться мої милі
Як навколи живе весь світ.

Так скільки треба ще знущатись,
Так стіки можна крові пить.
Бо треба вже за вила братись.
Пора прийшла усим прозріть.
Не треба все майно псувати,
Не треба нам усе прощати.
Їх від кормушки відганяти
І треба вже по людьські жить.