Знов сам на сам із самотою, В мовчанні стін, годин полоні. Я сильна, та останнім часом Щось опускаються долоні.
Вже третя осінь промайнула, Мені ж здається тільки вчора: були щасливі й божевільні. Йщов дощ. Шістнадцяте. Вівторок.
У інший бік почався відлік Ділю життя на «до» і «після». Гортаю перед сном альбоми, А на дзвінку стоїть «та пісня».
Від втоми кавою рятуюсь, І часто плачу без причини. Мені не просто дуже сумно - Без тебе я напівлюдина.
Ніхто не винен в тім, що сталось, Так нащо ж я себе картаю?! Ну, годі… Треба ставить крапку. Я не здаюсь. Я відпускаю.
|