(Переклад вірша "Баллада" Пастернака)
Тремтять споруди автобази, Ген-ген костел десь миготить. Над парком злива із топазів, І блискавок казан кипить. В саду – тютюн, на тротуарі – Юрба, в юрбі гудіння бджіл, Здригання хмар, уривки арій, Дніпро завмер, нічний Поділ.
«Прийшов», - лунає поміж в’язів, Стає, немов свинець, важкий. Застигнувши у вищий фазі, Із матіол трунок терпкий. «Прийшов», - шепоче кожна пара, «Прийшов», - стебло стеблу рипить Ганяє грім хмарок отару, Нічний Поділ, Дніпро мовчить.
Знов награє складні пасажі, Пірнає в темряви котел. Шопена поминальна фраза, Дрижить, мов ранений орел. Під ним – танок араукарій, Глухий, неначе щось придбав, Пірнув в безодню дивних марив, Нічний Поділ, Дніпро мовчав.
Політ орла, як хід розмови. В нім всі екстази та молитви Спокуси та пахучі смоли Статей злиття й нерівна битва. Політ – сказання про Ікара. Сповзає з круч підзол стиха, Мовчати – це найтяжча кара, Нічний Поділ, Дніпро-ріка.
Дарую вам баладу, Гаррі. Уяви і думок сувій Нема брехні у цій баладі: Я бачив все, що тут привів. Над спогадом не скою вбивства: Не згине квітів буревій. На крутоярі парк і дійство. Дніпро завмер, нічний Поділ.
|