Ще не згоріла квітка страху,
Вона живе в чужій душі.
Душа налякана до жаху -
Її той спокій залишив.

Неначе дух який вселився
В оту дівочість і красу.
Злий демон крові не напився,
Бо хоче мати Душу всю.

Тремтіла квітка, не співала,
Боялась голос загубить.
Вона ще навіть не кохала,
А має Зло оте любить.

А демон навіть не звертає
Уваги на страшну печаль,
Бо він багато таких має -
Як клавіш чорненький рояль.

Йому однаково, чи буде
Та квітка жити, чи помре.
Душа лишень про все забуде
В мрійливий світ вона пливе.

Душа загибла від неволі,
Від розбиття своїх надій.
Той чорний демон вже ніколи
Не чутиме дівочих мрій.


---