Дуже дивно... все минає...
Страх і сум... все розтаває...
Я міркую мов в тумані...
Дзенькають ключі в кармані...

І так дивно... Я іду...
Все на світі промину...
Промине... не сумніваюсь...
Але встигнути стараюсь...

Так цікаво... йде зима...
Мов я тану, та й вона...
Я тримаюсь за всі стіни...
Але знов іду на міни...

Це життя... Таке цікаве...
Це життя... Полощіть рани...
Це життя... Легко скінчиться...
Це життя... Чому навчиться?

Я у думах... Я міркую...
Що із цього відтворю я...
Як же жити зараз цільно...
Що б прожити задовільно...

Як потрошки все змогти...
Як в могилу не злягти...
Як сімью стварити файно...
Як відстояти Украї(й)но...

І питанням нема край...
Тільки рота розіхай...
Все цікаво... тільки трудно...
Хоч би не було занудно...

Я іду... Життя летить...
І його не зупинить...
І я точно хочу знати...
Як мені не сумувати...

Не сумую зараз я...
І вдиха повітря дня...
Але що... Куди йти далі...
Не у сум... Не за медалі...

Час ідти туди де люди...
Там де звін і бій посуди...
Там де добре не є часто...
Але є життя... прекрасно...

Дякую... Я можу жить...
Дякую... І все кипить...
Дякую... Піду подалі...
Що б ззаду далі не кусалі...





---