Життя, здавалося б прекрасний дар?!
Що із небес упав тобі у руки!
Батьки, дали його тобі, як гонорар!
Щоб легші стали їхні муки!

Життя – це подиху мотиви?
Це плоть, що кров у ній тече?
Життя – це погляду розливи?
Це друга вірного плече?

Життя – постійні почуття?
Життя – це вірність до могили?
І навіть радість – це життя?
І зради – це життя створили!

Ми в перший день вступили в світ,
І за життя доволі наслідили!
І наші діти – ясен цвіт,
Його в житті із нами розділили!

Учили нас любить життя.
За що? Тоді не розуміли!
І тільки перші почуття,
Любов і зради жадно пили!

Життя, кидало нас в вогонь,
І підіймало нас із пилу праху!
Кістки ламали ми читаючи долонь,
Бо так здавалося, тікали ми від страху!

Життя – це щедрий, підлий друг!
За подарунки ми йому платили,
І кров’ю, що залила б луг!
На смертному ж одрі, цю кров із рук
Ми змили!

Життя дароване не повернеш назад
Прийми ж його, узявши в свої руки!
І знай, його. твій не цікавить зад,
В калюжу всадить, залишивши звуки!

Ті звуки, гомоном в віках, звучать для нас
тривожно!
Не розбереш ти їх ніяк, життя – не розібрати!


---