Марія Курінна


Моя весна

Вже птахи повертаються із вирію
І проліски блакитне сяйво ллють,
А я собі, мов казку, весну вимрію,
Де вранці трави срібну росу п`ють,

Де сонце з-за гори яскраве котиться,
На землю позолоту наклада,
Де ластівка гніздечко звити проситься,
А лебідь на лебідку погляда.

Співають солов`ї мені в віконечко,
Садок цвіте – очей не відведеш.
А ти, такий усміхнений, як сонечко,
Свою любов в очах мені несеш.

Все дихає навкруг бузковим подихом,
Веселка на півнеба майорить…
Тоді душа за незбагненним покликом
На «Сьоме Небо» в «Райський Світ» летить.




---