Марія Курінна


Жіноча доля

Ти родилась з піснею у серці
І, мов казку, життя сприймала.
В своїм краї, мов в райськім озерці,
Із природою в дружбі зростала.

І любили тебе: відважні,
Оббивали твої пороги,
Боязкі, мов зорю недосяжну,
Обминали на півдороги.

Ти зазнала кохання і зраду…
Врешті, судженого зустріла.
Тільки в дітях найшла відраду,
Ними дихала і горіла.

Все було, не було головного,
Бо душа твоя пісні жадала,
Розуміння і щастя людського,
На яке так давно чекала.

Ти, мов лист на чужому вітті,
Не такої ти долі бажала.
Ти не в тім народилась столітті,
Ти не того” принца” обрала.

І змирилась, бо так годиться.
У сім`ї – та сама з собою…
А ночами інколи сниться
Той, що пізно зустрітий тобою…

Ніби ангел, посеред ночі
Ніжно гладить твоє волосся,
Він цілує стомлені очі
І запитує, як жилося?

Чи тебе не кривдили люди,
Чи дітей ти своїх зростила?
Утішає, що добре все буде,
Що на все в тебе знайдеться сила.

Ти ві сні йому посміхнешся,
Покладеш голівку на груди…
Та в холоднім поту жахнешся :
Що про це подумають люди ?

Ти заміжня і в тебе діти.
Вони знають тебе “ святою”.
Ти не можеш собі посміти
Стати іншою, не такою.

Не для тебе цілунки чужі,
Не для тебе весна несподівана…
І залишиться пісня душі
Недописана, недоспівана...


---