Хлопці ніколи не плачуть. Це залізні потвори, яким не властиві емоції та телячі ніжності, притаманні істеричним блондинкам. Це не чоловіче діло – рюмсати. Шмарклі і потоки сліз у тебе ніяк не асоціюється з мужністю. А от рожеві труси – це нормально. Ну-ну, любчику, дивна у вас логіка. Чоловіча. Хоча, блондини – це взагалі своєрідний підвид. Цікаво, що твориться у вашій голові під час чергового вибору, а що ж одіти: тигрові стрінги чи ті самі РОЖЕВІ ТРУСИ!..
- І довго ти будеш ревіти?
- У нас демократія.
- Терпіти не можу, коли дівчина плаче. Готовий, провалитися під землю.
Я на хвилинку уявила цю живописну картину твого провалу під землю в царство, де править ще один ненависник смазливих блондинчиків і на моїй душі трошки полегшало. Все-таки ти умієш підібрати потрібні слова, щоб потішити моє покалічене самолюбство.
- Ну поясни врешті-решт, чого ти ревеш?
Я не реву. Я плачу. Але ти не акцентуєш увагу на таких емоційних дрібницях. Треба буде якось тобі надати можливість на практиці зрозуміти, яка різниця між плачем і ревінням.
- Ти уже не кохаєш мене.
- Дурепа…
Ти єдиний, кому я не заїду в пику, почувши ці слова. З твоїх уст вони звучать з особливим теплом та непритаманною тобі ніжністю. Іноді, як комплімент.
- Докажи.
- Докажу.
І я вірю тобі. Як же можна не повірити блондину з рішучим поглядом в червоній футболці та рожевих трусах?.. Цікаво, всі твої «собратья» так одягаються? У мене був великий досвід спілкування з блондинами, та у стилі ти переплюнув у всіх. Навіть бірюзові стрінги мого колишнього нервово відпочивають десь в ящику для брудної білизни і тихенько поглядають у шпаринку за цим рожевим чудом.
- Я люблю тебе навіть не зважаючи на те, що ти носиш чорну білизну.
Мальчик, ты жестко попал!.. Саме так, через «ж».
- Ти, вибач, що?..
- Ми з тобою разом вже більше ніж півроку. І щовечора я засинаю і прокидаюсь з дівчиною, яка носить ЛИШЕ чорну білизну.
- Цвітний індик!
- Може, фазан?
- Який з тебе нах фазан? Принаймні я не одягаю рожеві труси!
Якби ти міг зашарітися, ти б зашарів. Але хлопці не тільки не плачуть, вони не вміють соромитися. Типу, СПРАВЖНІ хлопці так роблять. Цікаво, і скільки їх таких на цим світі? Крім тебе я ще не зустріла жодного. І то, в рожевих трусах ти швидко втрачаєш бонусні бали.
- Добре, переведемо тему…
- Стоп! То ти вирішив довести мені своє кохання через труси?
Дивна така фраза. Але маємо те, що маємо.
- Не перекручуй, добре?
І ти почав діставати з шафи білизну. Рожеві, жовті, блакитні, малинові, коричневі… труси, так. І ні одних чорних! ЖОДНИХ.
- Зрозуміла?
- Типу, якесь «философское умозаключение»?
- Типу від білизни залежить прояв моїх почуттів до тебе. Різнокольорова гамма…
- Я одягаюся для себе, а не для…
- Ага, так я і повірив.
Як же добре ти мене знаєш. Як облуплену. Як садист знає, що приносить задоволення партнеру-мазохісту. Як синоптик знає, що дощ – це всього лише купа непотрібної брудної води, а не «сльози неба». Як моя подружка-лезбіянка знає, що значить любити дівчину всією душою і щоночі доводити її до оргазму… (це ні в якому разі не камінь у твій город, а просто констатація факту)
- Отже, білизна.
- Ти завжди у чорному.
- Це сексуально.
- Чорний, чорний, чорний… еге ж… - якось так «обреченно» пролунало з твоїх уст, що захотілося запхнути цю ненависну твою білизну кудись глибоко-глибоко. Наприклад, в твою горлянку.
Все-таки дивно це прозвучало з твоїх уст, від хлопчика в рожевих трусах. І зіткнулися два світогляди у смертельному двобої.
- Але… Ти мене все одно кохаєш?
- Прийшлося. При чому, всім своїм єством.
Цікаво, що ти розумієш під словом єство, білобрисий упертюх? Ненавиджу твою зарозумілу фізіономію!
Ти сів навпроти мене і посміхнувся. Як хижак, що ось-ось упіймає жертву, твій погляд пожирав мене очима. І ти почав:

ХТО ТИ В МОЄМУ ЖИТТІ?
ДІВЧИНКА В ЧОРНІЙ БІЛИЗНІ,
ТАКІЙ ЖЕ ЧОРНІЙ, ЯК МОЯ ЧОРНА ДУША
І МОЄ ЧОРНЕ СЕРЦЕ,
ЯКЕ ЖИВЕ В ЦЬОМУ ЧОРНОМУ СВІТІ
І ДИВИТЬСЯ В ЧОРНЕ НЕБО,
ДЕ РОЗСИПАЛИСЬ БЕСКІНЕЧНІСТЮ ОКЕАНИ ЗІРОК.
ЧОРНІ ВІРШІ РАДУЮТЬ ЧОРНІ МРІЇ,
ЧОРНІ ЖІНКИ КОХАЮТЬ ЧОРНИХ ЧОЛОВІКІВ,
І НАВПАКИ…
ЧОРНІ ОЧІ ВЇДЛИВО ВДИВЛЯЮТЬСЯ В ТЕМІНЬ,
ДЕ СЯЄ ТВІЙ БІЛИЙ СИЛУЕТ І МОЄ ЖИТТЯ,
ЯКЕ СТАНЕ ТАКИМ ЖЕ - НЕ СЬОГОДНІ, ТАК ЗАВТРА,
БО ТАКИМ ЙОГО ЗРОБИШ ТИ…

- Я повинна визнати свою вину?
- Достатньо пообіцяти, що ти одягнеш це.
Чортова біла білизна з рожевими лєнточками. Мій бойовий настрій поступово згасав. У тебе ніби-то гарний смак, але у жіночій білизні ти ЛУЗЕР!..
- То що? Тепер твоя черга.
- Вірш?
- Докажи мені своє кохання.
О так! Розмріявся. Типу я ще й не зрозуміла: а чи люблю я тебе? Так-так, тебе, такого самозакоханого блондина в розових трусах. Ну за що тебе можна отак от любити, як любить моє грьобане серце?

СВІТ В РОЖЕВИХ ОКУЛЯРАХ
ТИ ДИВИШСЯ РОЖЕВІ МРІЇ
ТАКІ ПРИМАРНІ ТА ЩАСТЛИВІ…
СВІТ В РОЖЕВОМУ ЗАКЛЯТТІ:
МІЙ - В РОЖЕВИХ ПОЧУТТЯХ
ТВІЙ - В РОЖЕВИХ ТРУСЕЛЯХ…

Ти довго сміявся – і я почала ображатися. Напевно, поет з мене ще той.
- Бєздарь?
- Зате так щиро…
- Таки бездар…
І ти обійняв мене ніжно-ніжно. Які ж ви таки примітивні, любчику. Слід мені проявити слабкість у філософських питаннях – і ти кидаєшся мене утішати. Ніби це мене і справді розстроює і я зараз розплачуся.
- Мир?
- Мир.
- Табу сльозам?
Я кивнула.
- Я люблю тебе. Дуже.
- А я і не знала…
Сьогодні моя іронія, як і твоя чоловіча логіка, десь шляється. Шльондра! Певно, після вчорашньої ночі вони зрозуміли, що таки підходять одне одному і вирішили позбутися нас. Пустити у вільне плавання, щоб побачити: а як ми без них? Галімо, та жити зможемо.
- Більше не будеш плакати?
- Хіба що від щастя.
- Тоді, я запасусь серветками і терпінням.
Я посміхнулася і мій погляд знову застиг на цих рожевих трусах. В принципі, в чоловічих поговірках ніде не сказано, що справжній мужчина не повинен носити таку білизну. І чого це я так зациклилась? Зате він не плаксій. І любить мене. А білизна… Все-таки жіноча логіка іноді творить дива. Чи це все моя багата фантазія?
- А може ну її, ту білизну? На фіга здалася?
І вперше протистояння двох світоглядів за стільки віків суперечок і війн між чоловічим та жіночим єством знайшло свій КОМПРОМІС. І НАШ світ наповнився сльозами МОГО щастя, яке виблискувало частинками ТВОЇХ мрій. І ніч поступово перетворювалася в вічність. Ідилія…