Все вийшло так несподівано, Швидко і назавжди. Тебе покохала я сильно, Тепер мені треба лиш ти.
Як тільки згадаю твій погляд І посмішку ту чарівну, Не хочу ніяких розмов я, А хочу усмішку твою.
Хотіла б я бачити завжди Її на обличчі твоїм, Бо дуже вона тобі личить. А що вже про очі твої,
То в них потонути я хочу, Як човен у морі в грозу. Та не від смутку й печалі, А в пристрастях бурі тонуть.
Хотіла б тонути я в морі Не сліз, а кохання твого, Бо виплакала уже досить. Не можу лише одного
Поки що я зрозуміти: Кохаєш мене ти чи ні. Готова усе я зробити, Щоб сказав "Кохаю" мені.
Люблю лиш тебе одного я, Не треба ніхто більш мені. Можливо, колись я почую Від тебе слова чарівні. |