Синіми руками
складаю пазли
посеред порожньої кімнати
все-одно не вистачає простору
передоз емоцій
нестача думок
цілісних, не взаємно протилежних
таких, що дають щось крім сумнівів
складаю, перебираю
розкидую, розмітую
лягаю на спину і заспокоююсь
ходжу і шукаю картинки-уламки.....


Синіми руками
складаю пазли
посеред порожньої кімнати
все-одно не вистачає простору
передоз емоцій
нестача думок
цілісних, не взаємно протилежних
таких, що дають щось крім сумнівів
складаю, перебираю
розкидую, розмітую
лягаю на спину і заспокоююсь
ходжу і шукаю картинки-уламки
по кімнаті, по закутках
у собі, в порожнечі,
між ефемерним сміттям, між уявної розкоші
у вчорашньому дні, здираючи плівки з очей
знаходжу всі
згрібаю до купи
перевертаю, приміряю, складаю
в котрий раз знайомі шматочки
кінчаються пазли
зачиняються двері
переді мною три безглуздих малюнки
і ще більш безглузда одного половинка
щось не так
перераховую пазли
має бути один, цільний, правильний
а три з половиною... брак
заламую руки
ламаю пазли
друзки думок і ті вибухають, стріляють,
опістотонус. напіввтрата свідомості.

Відкриті штори
складаю пазли
усі перевернуті картинкою вниз
підбираю форму шорстких сірих картонок
склала в один. усі.
перевертаю. фантасмагорія кольорів.
у цьому щось є.