Олексію Матіяшу

Вчора тріумф - сьогодні боліч тиші
І мерехтіння зірок у очах.
Лиш неминучості чекання згубно дише,
Але душа вже поборола страх.

Вона злетіла й дивиться звисоку
Як тіло бореться з спокусою жалю.
До забуття лишилося два кроки -
Та там чарівність стала на краю.

Закрила прірву, обірвала відчай,
І благородством перевела дух.
Уста мовчать, а мозок, наче слідчий,
Уміло контролює кожен рух.

Усе позаду, хвилювання стерті,
Душа вернулась на круги свої.
А хто сказав - обовязково вмерти,
Щоб возродитись ангелом в тобі!

Олексію Матіяшу


Вчора тріумф - сьогодні боліч тиші
І мерехтіння зірок у очах.
Лиш неминучості чекання згубно дише,
Але душа вже поборола страх.

Вона злетіла й дивиться звисоку
Як тіло бореться з спокусою жалю.
До забуття лишилося два кроки -
Та там чарівність стала на краю.

Закрила прірву, обірвала відчай,
І благородством перевела дух.
Уста мовчать, а мозок, наче слідчий,
Уміло контролює кожен рух.

Усе позаду, хвилювання стерті,
Душа вернулась на круги свої.
А хто сказав - обовязково вмерти,
Щоб возродитись ангелом в тобі!