Руїни стосунків, бажання вулкани...
Що знищують душі і жертвують нами!
І жінка - то сонце за обрій сідає,
І небо червоне, яскраве,
Проміння це сонце кидає,
Неначе вогонь вбиває небеса!
Ще мить - і спалах - зникає краса!
Так серце жіноче палає, палає,
Нікого не гріє, а потім вмирає!
Його підбирають під ноги світити ,
Його не цінують і цим можуть вбити!
Душа і обличча - як байдуже нам,
Лише задля втіхи потрібні ми вам!
Питаю: навіщо тепло віддавати?
Жінок так багато, одна не здивує...
А пристрасть у серці так довго вирує.
і час виліковує пристрасть роками.
Душа захолола. Брудними ногами
Топтали і били як навіжені!
спритна рука і вогник в кишені,
Вдалось врятувати:
З надією в серці краще вмирати.
Що ж з іншим? Нехай кам̓ яніє?
А як стане скрутно надія зігріє.
Нехай і з кишені, слабка і знесила,
Та все ж вона є, і в ній наша сила!