Знову сон

Напевно мені знов наснилось,
Дзвінок, у двері входиш ти,
Як серце палко, швидко билось,
Нарешті разом уві сні,

Примарна сірість, знову світло,
Цей сон був нереальним,
Так гірко, вже набридло,
Чому ще не останнім,

І вже безсонні ночі,
Рідко, тільки-но засну,
Бачу ці прекрасні очі,
Вже там ніколи не помру,

Примарна сірість, знову світло,
Це сон, пішло воно усе,
Ще зараз осінь, а не літо,
Лише багно, нічого не цвіте,

Пелюстки колише вітер,
Ціле поле, море квітів,
Написав мільйони літер,
Час іде як, не помітив,

Примарна сірість, знову світло,
Якого біса я живу,
Давно нічого не потрібно,
Крім того дня, коли помру,

Чомусь так холодно, пустеля,
Та зігріваєш мене ти,
Моя кохана, ніжна фєя,
Не покидай мене, постій,

Примарна сірість, знову світло,
Повільно кроком до вікна,
Немає сонця, в'януть квіти,
Зів'яла в серці і вона,

Темно, вечір, світло лампи,
Блиск очей, лиш посміхнись,
Тебе кохаю до нестями,
Тільки до мене повернись,

Примарна сірість, вже темніє,
Край безодні, тільки вниз,
Земля під тілом багровіє,
Але життя пішло колись,

Останній подих, не покину,
Тобі так добре, я живий,
Залиш мені одну годину,
В своєму серці, де чужий,

Примарна сірість, давно темно,
Нема нікого, спогади близьких,
Життя прожито не даремно,
Бо ти, кохання, серед них.