Гарний вірш! Він наштовхнув мене на дуже невтішні роздуми, а саме, що багато людей спекулюють на незнанні історії, та почуттях патріотизму самих українців.

Я народився у родині де одночано спікуються і російською і українською мовами і це не на суржику, а дійсно окремо на 2 мовах, в залежності від того, хто із ким розмовляє. І коли я спілкуюся російською мовою я себе не вважаю меншим патріотом аніж коли спілкуюся українською. Тому, люди! Хотілося б звернутися до всіх: Пам'ятайте, що украънцями нас робить в першу чергу почуття любові та поваги до нашої країни!!!

Юра, спасибо за коментарий.
Ты рассуждаешь правильно.
Но я столкнулся с таким парадоксом. После аварии на ЧАЭС я переехал с Киевской обл. в г. Павлоград
Я был шокирован на востоке Украины невозможно пообщаться на украинском языке. Выяснил, что большинство людей, приехали после голодомора сюда из Урала.
И я украинец здесь чужой.
Пока с этой бедой не столкнешся ее не поймешь

Александр, очень хороший стих. И тема патриотизма очень глубока и сложна. Наверно, каждый человек должен начинать с самого себя. Но к сожалению, на сегодняшний день, мало кого волнует эта тема. Я, например, родилась в семье, где говорят на суржике. Это плохо. Совсем давно я сама немного общалась на украинском. Потом, как-то это всё поникло. Все мои знакомые разговаривают исключительно на русском. Да и литература вся на русском. Здесь, скорее, всё пошло с детства. Поэтому, восприятие всего и мысли, в первую очередь на русском. Мне сложновато писать стихи или прозу на украинском. Скорее, маленький словарный запас и всё.
ВЫ, молодец, что пытаетесь развить эту тему патриотизма. Я очень надеюсь, что Ваши стихи как-то повлияют, в первую очередь, на совсем ещё юное поколение... Очень бы этого хотелось!!

Вы себе не представляете каких масштабов достигла экспансия.

Я давно слышала про Восточную Украину и её не желание познавать украинский язык. Безусловно, для страны - это страшно. Страшно, что собственному народу наплевать на происходящее. Но это наша действительность и боюсь от такой правды, никуда не деться.

не можу не вставити свої 5 копійок)))
я хочу сказати, що на привеликий жаль, на сьогоднішній день патріотів дуже мало, адже ніхто не згадує ті гіркі часи, які пережила наша країна, а навіть якщо і згадують, то не сприймають весь той біль, як належне...я звичайно скажу що мова на якій ми спілкуємося не так і важливо, але ж все таки наша мова унікальна, милозвучна, рідна... і я би хотіла щоб кожен українець цінив перш за все країну в якій народився і виріс, кохав її, адже "все на світі можна вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!"... наша молодь геть не цінує того, що має, тільки і говорить, що не хоче жити у такій країні... а щоб жити добре треба щось робити! а не тільки на словах... поки всі сидітимуть і чогось чекатимуть то країну загублять! я шалено кохаю свою країну, і вважаю, що краще за неї не має жодної, мені б хотілося щоб так вважав кожен! тяжко-важко, а жид панує... тож ті патріоти, націоналісти повинні розкрити людям очі, але якщо люди не хочуть бачити правду, вони загублені для суспільства, вони тянуть інших за собою в провалля!!! ой, не буду тут пропагувати націоналізм,захопилась трішки )))

та все ж я дуже щаслива від того що знаю справжніх патріотів, націоналістів!!! тож Україні пора об"єднатися!!

Спасибо. Я тоже рад, что есть неравнодушные к этой проблеме.