до неї не повернеться життя,
він не зустріне музу і щодня,
цей чистий аркуш та слова,
горять у мороку дотла,

цей крок роками стерто,
ці очі назавжди безбарвні,
лиш дзеркалу кажу відверто,
нема надії, жити марно,

щоночі жахи, сну нема,
тиша розриває мозок,
не ті стежки, одне життя,
під ноги впав від пляшки корок,

щодня пустельні коридори,
смола наповнила легені,
самотні навіть ці потвори,
все-рівно живі чи вже мертві.