Наш погляд полине у зоряне небо,
Воно заворожить як завжди
І тут говорити нічого не треба
Ні фальшу, ні кривди, ні правди.
Воно закує нас, неначе в кайдани
І сил щоб піти вже не буде,
Забудем буденність, обов'язки, плани
І просто повіримо в чудо.
Й зоря що впаде за секунди на землю,
Серця об'єднає навіки,
На тебе мій погляд, а ти несміливо,
Повільно опустиш повіки.
Божественна мить...і секунди мов вічність,
Нічого нам більше не треба,
Бо зараз уперше цілуємось ми
Під світлом вечірнього неба...

Присвячений Цимбал Марині