Давав Всевишній Бог нам знову шанс,
Але ним не змогли ми скористатись.
Переживаємо ми нині сильний транс,
Не розуміючи, чому могло так статись.

Чому так завелось у нас з давен,
Що на шматки країну нашу рвуть.
Хіба ж тут сивий винен Борисфен,
Що брат на брата, як бики паскудні пруть.

Й нема на цих биків у нас управи.
Даремно ми їх випустили з рук.
Ні квіти не зростуть тепер, ні трави,
Лише кружлятиме вгорі голодний крук.

Але, можливо, ще народ проснеться
І скине із себе ярмо раба.
Можливо, коли кожен схаменеться,
Тоді й почнеться справжня боротьба.

Почнеться боротьба за рідні ріки,
За ліс і гори, луки і ставки...
Ми переможемо, й забудемо навіки,
Як плюндрували наші землі чужаки.