Чому ви, люди, як билинки в полі.
Куди повіє вітер туди й гнетесь.
Ми у своїй країні, ми на волі.
Чому ж бо самі в наймити ті претесь.

Чи ви десь загубили свою гідність,
Чи може її зовсім не було.
Батрак не зрозуміє слово рівність.
Вже від поклонів у синцях його чоло.

Але ж я думаю не всі ще подуріли
І розуміють, що біда, вона вже тут.
Всі пряники господарі поїли,
А нам зостався лиш дебелий кнут.

Можливо досить з долі глузувати,
Нам сьогодення треба захистить.
Якщо ви народились плазувати,
Не заважайте тим, хто в верх летить.

Бо скільки ще терпіти цю сваволю.
Невже ганьба триватиме в роках.
Не варто нарікати тут на долю,
Бо доля наша, в наших же руках.