Розійшовшись, ми підемо далі, Шукати якесь "навіщо", Шукати все, що не знали. Чому в полі вітер свище?
Ми будем знаходить щось нове, В старих, обірваних фразах. Пригадувать знову і знову Давно забуті образи.
Ти будеш слухати Баха, Я буду слухати вітер. і ніхто вже не зверне уваги На відсутність несказаних літер.
Ти пірнеш у нові знайомства, А я знову закриюсь в кімнаті. Ти вважаєш що ми дорослі, Але ти не навчився брехати.
Ми зустрінемось раптом в Карпатах, Ти уткнешся в чуже волосся, А я буду вітер шукати, Плетучи вінок із колосся.
І, можливо, десь там, далеко, Вже не візьмеш мене за руку. Не над нами летять лелеки... В мене вітер, у тебе - наука.
І чи треба комусь казати, Що колись мене не впізнаєш? А я мовчки зайду до хати І мабуть заплачу, знаєш?
Я буду плакати довго, Обличчя сховавши в коліна, Зігнувши під себе ноги. Хоч знаю: забути повинна...
А далі будильника ноти Повернуть мене додому, Де в рамочці наше фото, Де тебе не віддам нікому... |