Повія розкажи мені Казку про хмару Що торчить наді мною Четверту годину З бухої долоні Налий мені болю З сухого джерела Позич мені смерті
В душі ураган а в Серці пустеля Здвигаються стіни Падає стеля Байдужість зі зброєю тримає Заручників Журби чорні грати та Суму наручники
Діабло! Чомусь я не можу збагнути Незаклеєні вікна Силіконові груди Невиліковні притомні Без фарби в душі Високі перила, Пусті віражі
Мандри в піску Вагонетки печалі І зайвий квиток я Тобі позичаю Безкрилі птиці Апробацію сну Дорівнюю чомусь а Чому не збагну?
І знову пливуть мов Перони години Танцюють у сні Безкайфові літа Від гендерної рівності до Домовини Від скрині шляхетності до Хробака
Яка маса брутто? Чому ти радієш? Фекаліям в супі? Чи кризі в душі? Помірна на повінь Дурна до прислуги Опльована Осінь на твоєму ножі
Хоч десь позавчора у Вранішніх шпальтах Де стисло лайно Повсякчас подають Писали про те, що Діти бачили янгола хоча, що Воно є і з чим Його п’ють?
|