Ти була б королевою всесвітніх бажань
Які помирали ще до свого народження
Але знову ідеш крізь натовп людей
Святкувати у ванні своє день народження

Каблучка зламалась, коли ти була в душі
Холодна вода опікала та гріла
І тіло кричало, а тіло мовчало
А очі лиш бачили кахель та ширму

Оргазм тобі не треба, ти шукаєш кохання
І мертве небо носиш в своїх долонях
Коли клеїш на щоки поцілунки холодні
Збираючись знову піти до світанку

Чия ти коханка дощу чи пітьми
Кому ти даруєш обійми та лоно
Чи хвати твого макіяжу, щоб йти
Королевою аж до останнього стону



Ти знаєш, що все до чого ти торкаєшся мре
І рози в’януть, і полум’я гасне
І знову на пероні не чекають тебе
Але в твоїх очах знову надія на щастя

Ти мов на ялинці де нема іграшок
В пустій квартирі, де не зустрічають свято
Обмінюєш рештки себе на розп’яття
Коли йдеш додому заходиш кав’ярню

Бажаєш щоб тебе зґвалтував невідомий,
У домі, на стелі чи громадській їдальні,
Задуваючи свічки, ти просиш у Бога
Занадто відверте для Бога бажання

І хоч твоя весна вже промайнула нажаль
І осінь з дощами вже дивиться в небо
Але ти ніколи не станеш моєю
Тому що я привид, я привид для тебе…

Автор: Mike Crusher