Прикро й сумно на душі стає,
Коли дивлюсь , який Дніпро наш є.
Могутнім та славетним його поет прозвав.
Та мало народ про нього дбав.
Русло обміліло й очеретом поросло.
Мулом і брудом берег занесло.
Колись він судохідним був,
Та вже давно той час минув.
Нечистоти та всякий бруд у води його ллють.
Не думають про те,що самі ж ту воду п,ють.
Дбати про довкілля наша турбота,
Але щось не видно,щоб кипіла робота.
Байдужість людська процвіта,
Тому на душі гіркота.