Розбиті мрії, мов кришталь
Життя забуте як і мрія
Мов недописаний скрижаль
Яка ще станеться подія

Із мріями іде життя
Не повернути, хоч кричи
Немає сенсу для буття
Надалі ти життя учи

Усе життя мені кричала
Що я не той і ти не та
Мов мати ти мене повчала
Як та хазяйка, мов кота

Не бачу сенсу йти надалі
Ти не зупиниш, не кажи
С тобою шляху вже немає
Хоч на останок щось скажи

А що ти скажешь, вже нічого
Те що я хочу, вже не буде
Хоч скажеш ти, та що із цього
Я знаю з часом ти забудешь

Тому вже все і прощавай
Я сподіваюсь ти забудешь
А я напевно ні, стривай
Коли прокинешся розбудиш