Мій корабель взяв курс на Ватерлоо
Й британський хрест на щоглі гордо сяє
Ти ще згадаєш як то все було,
Ти зрозумієш – вічність щось та знає.

Бурхливе море кличе темінню глибин,
Серед широт й довжин так просто ся згубити,
Останні маяки минули, й ти тепер один,
Де твої мапи і команда твоя, командире?

Хоч від чужих земель я не чекав добра,
Ні від Америк, ні, тим більше, від Росії,
Та нині в Сан-Франциско мене доля занесла,
І звідси відпливаю я у пошуках надії.

Все далі й далі берег відліта,
І лиш устиг я зауважити моментом,
Зблиснула миттю і погасла золота,
Твоя усмішка в поїзді на Сакраменто.


Віталій Вітт