Україно моя, твоя велич
Прославляється з давніх часів
І лунають пісні з міст і селищ,
Гір, річок, і ланів, і лісів

Бо твоя солов”їная мова
Пестить вухо, і серце, і дух.
В світі все починалося з слова.
А твоє слово ніжне мов пух

А іще воно тверде як срібло
Бо не згнило в болотах орди
Сотні літ розвивалося гідно
Ой багато втекло вже води

Найспівучішим стали з народів
І живе пісня в кожному з нас
Ми співаємо всі. При нагоді.
Кожен рік, кожен день, кожен час.

Й не дозволимо знищити мову.
Ворогам відірвем язики.
Збережемо культуру чудову –
Українське – воно на віки.