Коло думок здавлює мозок щодня…
Я не боюся….
Але твердо знаю
Зоряна ніч пише на небі одна.
Декілька слів.
Декілька, може, зайвих, набридливих фраз.
Декілька слів про самотність життя
Та силу шалених образ.
Коло думок знов малює пейзаж почуттів.
Знов все не так.
Знаю, цього ніхто не хотів.
Сила вогню
Воском крапає тихо на скло
Крики німі
Чують вже всі
Та тобі все одно.
Листя вночі прошепоче ласкаві слова.
Ти ще не спиш.
Але спить твоя голова.
Коло думок підштовхне кроком вночі.
Серце моє по-німому дуже кричить…
Хвиля тепла розійшлася вогнем у душі…
Що ж це таке, коли себе ховаєш в стіні??
Де той заряд,
Що примушував встати з тенет?
Де той заряд,
Що тягнув магнітом інет?
Коло думок давить з силою без жалю.
Там все одно.
Тут, можливо, іще люблю…
Слово оце
Дуже лагідне
Дуже ніжне, мов чеський кришталь.
Там все одно. Все забули.
Нічого не було. Нажаль.


23:23 23.08.2012г.