Небо сірі хмари затягнули.
Вітер дме мов з порваних легень.
Люди знову чорне одягнули.
Непростий здається буде день.

Всі ховались хутко по домівкам.
Дощ полив холодний мов з відра.
Пес мій теж не дуже радий цівкам –
З острахом із будки визира.

Я його колись ще цуценятком.
З річки витяг і забрав у двір
Молочка тоді налив в горнятко.
Знав що гарний буде з нього звір.

Цілу ніч гриміло і мигало
Буревій добряче лютував
На стовпах усі дроти порвало
І один мені у двір упав.

Я із хати вийшов на світанку,
Щоб худобу вранці напоїти.
Та стоїть мій песик біля ганку –
Не дає мені цього зробити.

Знову мене в хату відтискає.
Я не втямлю в чому тут причина.
Він гарчить, до хліва не пускає
Мов благає вірними очима.

Я його штовхнув в серцях ногою,
Та й іду робити своє діло.
Прошмигнув мій пес переді мною
Наче йому дуже закортіло.

Він підбіг та дрота взяв у зуби
І електрострум його убив.
- Мій дружочку, песику мій любий
Що ж ти бідолашний наробив?

Я спустошений присів собі на ганок.
Серце як копитом в груди б,є
Ось тобі й почався новий ранок…
Друг віддав мені життя своє.