Я відчувала аромат вологого асфальту,
Сховав під свою тінь туман всі ліхтарі.
Я б знов хотіла опинитися на старті,
Щоб цього разу переможцем вже дійти.

Бо так втомилась за півкрок до цілі
Збиватись раптом з вірного маршруту,
Під погляд глядачів порожній, збайдужілий,
ВприскАючий в менЕ свою отруту.

Але я зАвжди буду тим, ким є насправді,
І жити серцем, а не просто жити.
У власній акустичній рок-баладі
Сама я доберу тональність й рими.

На долю покладатись більш не стану,
До неї не звернусь по допомогу.
Зневірилась в синоптиках й рекламі,
З недавніх пір я вірю тільки в Бога.

Я буду сильною, як тільки сила буде,
Не підкорятимусь емоціям й подіям.
Допоки вітер у вітрила дмуха,
Не здамся, і не зраджу своїм мріям!