Моя душа к тебе тянется
Без смысла, без права внутри изнывается
Говорю, что в порядке. Скучаю и ладно.
Ты заметила, да? Я не умею врать складно.

Нам никогда не быть рядом,
Не забыть, не запомнить взгляды
Если встретимся, то ненадолго,
Если близки, то в мыслях на обратной дороге.

Мы на расстоянии космоса
Из людей, забот и ровного голоса
Из не сказанного и не написанного
Из СМС, в один конец высланных.

Быть может, что всё не взаимно,
Но мои чувства ВОТ и без грима
Лучше, останусь собой, пусть с ошибками,
Чем копить лицемерно рассудительность слитками.

Какое вдохновение души
Луч солнца, согревающий ланиты,
Прикосновенья теплотой испиты -
В наивности открытой малыши...

То робкое касание любви -
Переполняющее чувство света,
Когда в одежды царские одета
Душа в том ощущеньи полноты...

Эта звезда, пленяющая дни,
Сиянием горящего заката,
И памятью - щёлк,фотоснимок,снята...
Энтузиазмом дышит изнутри...

И солнца восходящие лучи
Пронизывают нежно, осторожно,
Твердя мне: в этой жизни всё возможно!
Понять, простить, свет излучать в ночи...

Какое вдохновение души
В любви струящейся потоком ветра,
Сокрытою в глубинах сердца, в недрах...
Гармонией спокойствия дыши...

Какое вдохновение души...

9:44; 15.04.2015г.

Ольга Галас

Нас боятися не треба
Варто тільки поважати
Не прибульці ми із неба
Українські ми солдати

Ми бороним свою землю
На яву, а не в кіно
І чужого нам не треба
Та свого не віддамо

Ми на схід прийшли із миром
Та не хочем воювать
Тільки тут свої кордони
Будем міцно захищать

Бо це наша Батьківщина
І це наша є земля
І вона у нас єдина
Іншої у нас нема

Захистим свою вітчизну
Шляху іншого нема
Як загинемо тут разом
То загинем недарма

Будуть жити наші діти
То нас будуть памятать
Самим мирним був на світі
Український наш солдат

Як же тяжкий цей тягар
Кому рідна мати
Тим хто вміє на війні
Гроші відмивати

Людям так уже набридло
Ця дурна вимога
На біді хто богатіє
Не боїться Бога

Продають солдатську зброю
В тричі раз дороже
Захищати Україну
З них ніхто не хоче

В голові одна є думка
Як би не попастись
Та грошви з цієй війни
У карман покласти

Я не знаю де ховають
Ті бестижі очі
Честь та совість загубили
Люди ці негожі

Дочекаються злодюги
Прийде ще той час
Бог із неба усе бачить
Покара він вас

Волшебный клубок укажи мне дорогу,
По узеньким тропам дремучих лесов,
Веди через горы к родному порогу,
Минуя засады заклятых врагов.

Волшебный клубочек, подарок нечистой,
Предвидишь преграды коварной судьбы,
Спешишь по ухабам злодейки ребристой,
Под самые сени родимой избы...

Получку всю спешил отдать жене,
Но дёрнул чёрт калымить после смены,
И тут плывёт лебёдушкой...вполне,
Не удержался , каюсь, от измены.

Спустя три дня настал расплаты час,
С улыбкой врач назначил процедуры,
Теперь доставят пламенный экстаз
В замен любви уколы да микстуры..))

Грянув вибух наче грім
Небо розірвало
Блискавки по всій землі
Все вмить запалало
Зразу небо стало чорним
Все в раз потемніло
Людей стільки постраждало
Скільки їх убило

А комусь на це начхати
Спека є чи стужа
Він ніколи не страждає
Йому все байдуже
В нього сердце не болить
Душа не сумує
Дали б йому тільки жить
Інше не стосує

Чим завинен Маріуполь
Люди з Волновахи
Якщо гинуть вони тут
Наче ті мурахи
Памятайте ви злодюги
Прийде час розплати
Ви побачите тоді
Як в людей стріляти

Моя країна, квітка миру
Країна щастя та добра
Росте лаванда та калина
Червона рута розквіта
В ній є долини, чорне море
Карпати гори, та поля
Мені вона дорожча в світі
Це батьківська моя земля

В бескрайні я дивлюсь простори
Не відірвуся від краси
Шумлять ліси, співають гори
І колосяться тут лани
І навкруги куди ти не поглянеш
Моя земля уся в садах
Усе тут є чого бажаєш
Це Україна, це мій дах

І де б не був, куди б не їхав
Я повернусь завжди сюди
Ніде так вільно я не дихав
Не пив джерельної води
Моя країна квітка миру
Співучий є ще водограй
Її ніколи не покину
Вона для мене земний рай

Древесной плоти возрождение
Бумаги маленький листок,
Где плод людского вдохновения
Рождает сказочный цветок...