Дивись, як вся земля палає
Та прапор чинно майорить
Майже, живого тут немає
В руїнах все кругом лежить
Від шквальних куль, від цього граду
Ти не піднімеш голови.
Як в сорок другім, в Сталінграді
Рубеж приймають Кіборги

Стоять тут духом хлопці сильні
Богема, Цезарь, Абрикос
Та з ними побратими вільні
Доцент, Каратель, Маршал, Дощ
Вони боронять свою землю
Девятий, Ворон, Гном, Редут
Демон, та Кобра, юнак Север
Аєропорта не здадуть

Та скільки тут пролито крові
А скільки хлопців полягло
І з ними разом честь та совість
Та жаху з ними не було
Не залякає смерть та спрага
Захистників цих молодих
В сердцях у них сама відвага
Запамятаймо люди їх.

Своєї мови не цураюсь
Вона є рідна річ
І завжди нею я пишаюсь
Вона міцна як Січ
Вона мягка як ней говорять
Та льються з уст пісні
Завжди зі мною вона поруч
І в щасті й у біді

Вона у світі найчистіша
Ласкава немов мати
Щоб неізникла на землі
Про неї треба дбати
Такой прозорой чистоти
В словах нема ніде
І Українська мова рідна
Всих нас вперед веде

Та хай тече вона по світу
Прозорим джерелом
Нехай говорять нею діти
Та знають всі кругом
Її нікому не зломити
Не вирвати з грудей
Вона є червона рута
Квітка землі моєй.

Ти вибери собі дорогу,
Та вевненно по ній іди
Вона ти знаєш не буває
Без перешкод, та боротьби
Дорога, це твій шлях тернистий
Легкої ти не вибирай
За правду ти завжди борися
На вік собі запамятай

Життя, дорога дуже довга
На ній є ями та горби
Ти роздивися обмини їх
Ніколи в них не попади
Як ненароком попадеш ти
Ти з них негайно вилізай
Збери в собі останні сили
Та знову у перед рушай

Повинен вірить в свої сили,
Бо ти спроможен шлях знайти
В яком не будеш місці кривди
Лише для правди, доброти
І проживеш багато років
Та буде що розповісти
Так вибирай сам, зроби свій вибір
Та шляхом цим завжди іди.

Одесса місто любе
Ти краю рідний мій
Душа моя палає
Та серце щиплить біль
Ти місто саме краще
Не баченой краси
Перлину ту у моря
Потрібно нам спасти

За що проклятий ворог
Нам дихать не дає
Кругом він суне лапи
Та нам усе псує
Хіба не зрозуміло
Що ми уже не ті
Ми хочем жити краще
Так, як живуть усі

З тобою станем поруч
Великою стіной
І захистим ми місто
Закриємо собой
Щоб ти жила Одесса
Та процвітав наш край
Вона у нас єдина
Вона земний наш рай

Сумую я і плачу
По нічі сльози люь
Одесса наша матір
Я так її люблю
І я благаю Бога
Молю у весь цей час
Одессу, наше місто
Ти вбережи для нас.

Я прихиляюсь перед тими
Хто голови свої поклав
На ради почесті та слави
Він ради миру воював
Обороняв свою він землю
А сам він був іще юнак
Я буду завжди памятати
Пропавших безвісті вояк.

Я також їх усіх шаную
Додому хто з війни прийшов
З днем перемоги я вітаю
Із бажанним травневим днем
За нього Ви всі воювали
І наближали як могли
Життя своє не шкодували
І ворога перемогли

А скільки їх могил на світі
Без прозвища та без імен
Над ними розквітають квіти
Птахи співають кожен день
Лежать собі та спочівають
Ви все зробили, що змогли
Ви свою землю захистили
І честь та славу зберегли.

Осінній лист додому впав
Настала вже пора
Та тільки він цього не знав
Що смерть його прийшла

Та більше він не буде жить
Закінчилось життя
Він сам в вогні до тла згорів
Та сніг його схова

Не буду більше зеленіть
Та радувать очей
Бо тільки раз дають життя
Серед земних речей

Ніколи він не розцвіте
Не зявиться тут знову
Навколо попіл рознесе
Життя віддав другому

А знову рано по весні
Появляться бруньки
Зазеленіють листя знов
Це мать його синки

І далі буде все цвісти
Продовжувать життя
Бо треба память берегти
За ради майбуття

Бач горить моя земля
Хата догорає
Хто усе це, наробив
Ти спитай я знаю
Є у нас ці вороги
Без розуму та честі
Їм би більш було грошви
Все в свої взять клещі

Вони дихать не дають
Не дають нам жити
Не пора би брате мій
Шию їм зломити
Хіба ж можна так знущатись
Чи у них є право?
Та хіба вся їхня власність
Вся наша держава

Незабаром вже цей час
Час голосування
Вибирай собі того
В кого є бажання
Є бажання працювати,
Не брехати та не красти
Стару владу розігнати
Повернути власність.

Це місто найкраще у світі
Бо виріс у ньому й живу
Ніколи його не покину
З ним разом, поки і помру
Це місто частина країни
Його прославляв ще Богдан
Це радість, і біль все єдино
Нікому цьго не віддам

Завжди своїм містом пишаюсь
Такого немає ніде
До нього я знов повертаюсь
Мене шлях до дому веде
І де - б я не був, не мешкав
Душа моя з містом моїм
А як повертаюсь нарешті
Я серцем живу разом з ним

Мої Жовті Води кохані
Та Паркова люба моя
Назавжди моя ти бажанна
Ти вулиця мого життя
Мені не потрібно нічого
Є місто мого майбуття
Воно є від самого Бога
В яком народився і я.

Вже не хвата терпіння
Та сльоз вже не хвата
Хіба не бачить Бог усе?
Та чи його нема?
За що послав цю кару нам?
Що мусимо терпіти
Як рветься серце пополам
Як далі в світі жити?

Що наробили люди Ви?
Чого не поділили?
Тут смерть гуляє по землі
Кругом одні могили.
Хіба не краще в мирі жить?
Та Бога прославляти
Та чи не досить воювать
Своїх дітей вбивати

Та будь ти проклята війна
І хто тебе придумав?
Ви схаменіться люди всі
Бо скоро пізно буде
Із диму пламя розросте
Загине все на світі
Тоді і Бог нас не спасе
Земля не буде жити

Куди піти, куди податься?
На кого сподіватись?
Хіба не надоїло вам?
В війну прокляту грати.
Для кого забавки потрібні?
Безглузда смерть та голод.
Погляньте гинуть наші діти
Земля горить як порох.

О нём не придумают повесть,
О нём не напишут роман,
Он верит в затёртую совесть,
И в то, что противен обман.

Нет в банке приличного счёта,
С салонов машины не брал,
Не жизнь, а сплошная зевота,
Какой же с него идеал?!

На бабки лохов не разводит,
В других никогда не стрелял,
По сводкам ментов не проходит,
От чёрной икры не блевал.

Судьбу не дразнил он в рулетку,
К виску приставляя наган,
Не лапал в подъезде соседку.
О нём не напишут роман....