Мой гнев толкает меня на проступки
И я знаю, что живу не так
Вызываю негатив каждые сутки
Внутри меня родился мрак.
Моя злость побеждает меня
И мне не хочется видеть никого
В одиночестве сияет луна
Мне все пофиг , мне все равно.
Мне надоели постоянные гулянки
Я закрыла вам путь ко мне
И собираю души своей останки
Психотерапевты мне по душе.
Не друзья были, а фальшивки
Вечно: одна и та же самая тварь
Жаль что ценности это ошибки
Жаль что от боли нет прививки.
“Больная, больная”- это правда
Сама отрезала себе крылья
Но ваших одобрений мне ненадо
Все равно умру в своем больном мире.
Ваши радости не цепляют меня
И праздники и вся эта херня
То, что любила, У меня отобрали
Смерть красива, но странно: я жива.
Мне плакать не хочется и ненадо
Мои демоны атаковали меня
Я не хочу идти за стадом
Пусть свет погаснет, и луна.
Цивилизация дураков должна умереть
Ведь нет души - есть торговая продукция
И наши душонки успеют отлететь
И любви нет – есть проституция.

Серая мгла и печаль, и дыхание холода
Мир застилает унынием слез и бессилия.
И разрыдалась душа без малейшего повода,
Просто тоска разрушает все радости, счастья усилия.
Мелкая дрожь - толи страх, толи холод болезненный,
Рвется в сознание хищною серою птицею,
Машет крылом и клюет, и пытается съесть его.
Что это? Боль? Или всё это только лишь снится мне?...
Сил нет бороться, в душе пустота, онемение.
Тянет в пучину страданий рука грусти жгучая...
Где ты, мой солнечный лучик - моё ты спасение?
Выгляни, душу согрей мне надеждой на лучшее...

я ненавиджу тебе
і ти давно перестав для мене існувати
але знову ти приходиш і зачипаєш старі рани
ти не вартий моїх думок боя переконувала себе
що все зміниться!
а тут знову ти зі своєю посмішкою,
фальшивою посмішкою,
притворною радістю,ні!це занадто для мене.
Ти зараза, брехлива зараза
ти вмішуєшся в моє життя але ти мертвий для мене...
ти не існуєш для мене і я не відчиню тобі двері,
бо язамурувала їх глибоко -глибоко, ще з того часу,
як ти скривдив нас усіх.
тепер ти заразний для мене ,
для мого спокою,
бо ти виводиш мене з рівноваги,
і я так сильно ненавиджу тебе,
проклинаючи твою фальш
але ти сам є повністю фальшивий...
Я ніколи не буду донькою,
бо ти не захотів стати батьком,
тому моя злість зросла
і кожного разу коли ти говориш до мене
вона переповнює мене зсередини
і народжується відраза
до ВСЬОГО що стосується тебе.
Ти моя помилка,
моя втрата,
і я не жалію , япросто ненавиджу
цю твою посмішку, вічно вдоволену фальшиву посмішку...
я бачу тебе наскрізь,
ти гнилий всередині
і навіть серце твоє гниле....




21.02.09.

Думаєш що не змінишся ніколи
Багато говориш багато обіцяєш
І ти зовсім змінилась відколи
Втратила те чого не відшукаєш.
Ти знала що робила
Коли пішла віл нього
Чого лише ти не натворила
І не добилась нічого.
Заставила його ридати
Наобіцяла
Обманула його
Мимоволі примусила його страждати
А він любив тебе як ніхто.
Обіцянки – це дешеві трюки
Ти не любила його – це так
Але ти відчувала ті муки
Це був просто якийсь знак.
Я зрозуміла що не можу брехати
Він плаче і освідчується мені
А мені так хочеться його не знати
Ті останні миті завербувались у душі.
Ти просто іншого любила
І через нього ти іншим боляче робила
Ти просто справжнє обличчя відкрила.
Я не хотіла з тобою так вчинити
Може я помилилась але я знаю
Я лише за бажанням серця прагнула жити
І стільки часу минуло. Але тебе я пам’ятаю.

Won’t you wake up human?
Laughs are only your imagination
And still you’re sick of confusion
Dreaming about intoxication
Pleading for little peace from God
A little peace in your heart
Sometimes you’re full of it
But now you’re not.
I’m sick of these seasons
Wait for my rising
Wish I could erase these feelings
Wish I had no tears for crying.
Anorexia and slow suicide
Won’t make your end fast
Mock friends live by your side
Spoiling all your best.
I always dream of best days
But where are they? And will they come?
Where did I hide my face?
Watch failing of all I’ve done.
I forgot the face of sun
Imprisoned emotions inside
Too angry, dead one
Got no passion to fight.
I tried to live in past
Unforgiven hurts and tears
But fading in black too fast
I help my dreadful fears.
Why? tell me Why?
i didn’t know what hurt is
I don’t wanna - I’m eager to die
I’m changing with this disease.
Dead one, young dead one
Was born to never know bout peace
Slowly rotting in this town
Tell me why? Tell me please?
Explain me why I live
To watch my heart gone iron?
I beg you I believe
In possible gift you’ll give
Please, Lord! Set me free,
It’s what I’m waiting to receive.

Что такое Сибирь для меня? Это сон
из далёкого, белого, снежного детства.
Это поле из ярких цветов и семья,
где есть мама, сестра и, конечно, отец мой.
И фрагменты событий- цветов лепестки
увязать я пытаюсь в букетик.
Нет к Сибири любви, нет тоски.
Не тоскуют по Родине дети.
Ведь осталась родня и осталась семья:
папа, мама, сестра и, конечно же, я.

Искать ответа в пустоте,
Кричать и плакать, ждать, молиться
И слезы возносить к Судьбе
За то, что суждено не сбыться

Задать вопрос...и тишина
Ни звука, только воет ветер...
О чем молчишь ты, пустота? -
Спрошу, никто мне не ответит

Лишь гул и шорох в темноте.
Молчи! Тебя никто не слышит!
Зачем ты бродишь в пустоте?
Ответов в ней никто не ищет.

Всё скроет мрак, проглотит тьма;
Всё без следа, всё без остатка...
Не для того ведь пустота,
Чтоб в душах наводить порядки

А для того, чтоб скрыть, забыть,
Чтоб потерять и не найти...
Ответов в ней не может быть
И лучше из неё уйти.

я б хотіла жити як раніше
жити зі спокоєм у душі
відноситись до всього простіше
це би так помогло мені.
невже так погано у світі
люди не заслужили на краще
ведуть себе як примхливі діти
не вмерти а жити важче.
так завжди буде на землі
дякую що жорстокості навчили
що наплодили ненависті в мені
що покинули мене
коли інші мене добили.
Спасибі вам, "добрі душі",
спасибі за корінь зла у мені
через себе я переступати мушу
спасибі що вас так багато на землі.

Як я маю жити
Вони клеймували мене
Чомусь не хочеться нікого любити
Тільки злитість, жаліти себе.
Ти не зможеш їм відплатити
І поглянути у вічі злу
Чекати дня, що немає права жити
Як же ти захистиш душу свою.
Вони винні, вони заплатять,
НІ! Цього не буде ніколи
Ти зламалась і вони бачать
І поруч немає нікого.
Що вони наробили!
Загнали тебе в глухий кут,
Якби ці думки хоч колись зникали
Я би змила з себе страх і бруд.
Ні, вони не заплатять
Бо ти не докажеш моральний гніт,
Ти сатанієш і вони знають
Вони бачать:ти тріскаєш як лід.
Що робити, як їх засудити
Ти не суддя і ти ніхто
І неможливо відразне любити
І хто їм відплатить?- ніхто!

Когда в последний миг ты понимаешь
Что еще момент и кончена жизнь
Ты кадрами вспоминаешь
Те лучшие дни что ты вспела прожить.
Когда ты знаешь что спустя минуты
Тебя здесь уже не будет
И слезы уже пролиты
Тебя закопают и забудут.
Тебя похоронят подальше
Тебя оставят там гнить
И ты пожалеешь что раньше
ты не хотела жить.
Ты сделаешь это , что дальше
Они спасут тебя
И никогда не будет все как раньше
Ты будешь гнить живя.
Тебе будет стыдно , тревожно
Тебе будет больно
И каждую ночь заснуть будет сложно
И умереть захочется неотложно.
Но только в мыслях ты будешь умирать
Умирать одна во второй рас
Не будет ни часа у тебя
Ни секунды в запас.
“Умри, умри”- шепчет кто то
Молись, пока жива
Молись, когда одинока
Когда смерть тянет в объятия тебя.
Ты думаешь, что Бог тебя покинул
После кровавых вен
И чувствуешь ты что дух остынул
Во тьме твоих мрачных стен.
И чувствуешь, что изменилось все
Или ты снова погубишь себя
Но что удержит или кто
Когда смерть тайком обнимает тебя.