Біля могили...
Дата 12/02/2009 2:38:42 | Тема: Не вошедшие в рубрики
| У зеленім полі, край могили
Він сидів, кремезний та сідий.
Поряд, лише вітер тихо виє,
Пам’яттю в голівоньці старій.
Сиві вуса стеляться по вітру,
Погляд сумно гріє далечінь.
Віком ніс свою одвічну варту,
Та синів поклав у височінь.
Ой вийди ж місяцю ніченькою,
Навколішки стану помолюся.
За синів що згинули у полі,
Головою Господу вклонюся.
Я ж їх пестив, зрощував як треба,
Розповіді про дідів казав,
На шаблюках битись вчив за тином,
Правду, яка є розповідав.
Ой вийди ж ніченькою, та до ранку,
Насвіти сріблястих вій сльозу.
Вже не прийдуть ввечері до ганку,
Святками не гратимуть козу.
Важка доля, втратила синочків
З бусурманом билися на смерть
Пригадав були веселі нічки,
Що селом ставало шкереберть.
Як зросли сини мої рідненькі
Посадив на коней, та й послав,
До братів, у курені завзятім,
Їх Отаман вже давно чекав.
Не збулося долею, чекати,
Не забулись батькові слова.
Джури полягли у битві клятій,
І самотня, сива голова.
І лежать в козацькому кургані,
Що за Неньку втратили життя.
Заросла та пам'ять бур’янами,
Імена пішли у небуття.
Ой вийди ж місяцю ніченькою,
Навколішки стану помолюся.
За синів що згинули у полі,
Головою Господу вклонюся.
12.02.09
---
|
|