Осіння симфонія
Дата 21/04/2009 19:00:00 | Тема: О природе
| Марія Курінна
Осіння симфонія
Вже осінь золото – багряна
Гуляє вулицями міста,
Вже горобина полум`яні
Нанизує разки намиста.
І різнобарв`ям парк чарує,
І шелест листя під ногами…
Верба край берега сумує,
Мов за прожитими літами.
Вже осінь в двері мої стука,
А на душі печаль за літом,
Щемливе відчуття розлуки
З тим молодим прекрасним світом.
А осінь – смуток і зітхання.
Кружля барвиста завірюха.
Багряне листячко – кохання,
А золотаве – то розлука.
***
Каштанів цвіт осінньої пори –
Хіба не диво?
Це сюрприз природи:
Посеред осені весни дари,
І не питай, з якої це нагоди.
Природа – то одвічна таїна,
Мій неповторний, загадковий світе.
Проти мого осіннього вікна
Свічки каштанів так весняно світять!
---
|
|