***
Дата 16/09/2009 0:40:00 | Тема: Философские
| Я знепритомніла ось тут,
Синці, подряпини лічу,
Закреслю кровю свій статут!
І від знущання закричу.
І невгамовний, дикий струм
Мій розум вчасно зворушив,
Мій ворог не помре за глум,
Здоровий глузд мене лишив.
Зціпивши зуби я крокую
Крізь безліч терен до зірок,
Свічу огиди я задую,
Зберу із нещисті оброк.
Сувій затримує пророцтва,
Які зруйнують всю війну,
І перекреслить гра свідотства,
І обірве гріха струну.
А сходи губляться в пітьмі,
І на устах моїх отрута,
Не захищайтись ви дітьми!
Бо смерть прийде, прийде спокута.
Як по дротам, як по долоні.
Крокую по тілах пропащих,
Промчиться куля біля скроні,
Та не знайти прийомів кращих.
На мушці я у арбалета,
Та імпульс відбиває страх,
Зігріє руки пил кастета
З сльозами гніву на очах.
Троянда першості під склом
Вже пелюстки останні ліче,
Я відчуваю крах нутром,
Тому, що повінь сонця зиче.
І впився в шкіру чорнобил,
Мені він вени вже вскриває,
І перетворює на пил
Все, що ненавидить й кохає.
|
|