Жизнь коротка и время быстротечно,
С тобой, родная, путь прошли большой,
Не суждено прожить нам рядом вечно,
Но та любовь останется со мной.

Она жива,хоть чувства гложет время,
На безымянном нет давно кольца,
Легло на плечи жизненное бремя,
Что раздавило клятвы у венца...

Я не вмію проклинати
Зла я не тримаю
Так навчила мене мати
Всея я памятаю
Я не маю ворогів
Не маю я лиха
Те що батько мене вчив
Користь є велика
Вмію дружбу шанувати
Честь та совість знаю
Щеб хотілось щастя мати
Тільки я не маю

Що на світі є кохання
Пізно вже позналось
Скільки лиха, скільки мук
Від нього дісталось
Не люблю я брехунів
Ненавиджу зради
Всіх оцих би бандюків
Посажав за грати

Я не вірю обіцянкам
Та брехливим людям
Краще вірити циганкі
Спокійніше буде
Вірю я своєму Богу
Вірю в майбуття
Знаю є свята дорога
Я по ній піду до неба
Не вереусь назад
Де цвіте зимоой і літом
Райський дивний сад

Рожевий світанок вирує дощем,
Не сяють перлини зірок,
Від зливи сховаюсь під старим плащем,
Нажаль не від сірих думок.

Весняна негода не гірша за мить,
Коли відвернувшись пішла,
Розбите кохання сльозою тремтить
І в душу зима увійшла...

В городе серо, давно и стабильно
И свет за шторами быстро погас,
Они уйдут, но придут другие,
В сто раз хитрей и опасней Вас.

Вопрос извечен, кто это начал,
Кто продал родину за серебро,
Нет на лице никаких увечий,
Но он уродлив внутри, там зло.

Менять восток или юг на запад,
Точка на карте, там снова фронт,
Подлое время, нас закаляют,
Жаль, что уходят те, кто сильней.

Шкода мені край шахтарський
Шкода Батьківщини
І Донецька та Луганська
Це ж наші родини
І людей мені там шкода
За що так страждають?
Честь і совість та свобода
Куди подівалась?

Скільки там пролито крові
Людей скільки вбито
У руїнах все стоїть
За що таке лихо
Тут страждають наші діти
Наша надія
Найдорожче що є в сіті
Майбуття та мрія

Постраждали Волноваха
Піски та Бахмутка
Люди гибнуть в Іловайську
В Горлівці Чорнушці
Все Дебальцеве в вогні
В Золотом стріляють
І в Артемівську димить
Щастя все палає

Оце ваше перемиря
Де вогню не має
За що мирні люди гинуть
Хто відповідає?
Як усе це зупинить
Та усе здолати
І почати мирно жить
Та війни не знати.

Чому родивсья не щастливим
Мабудь вже доля випала така
Ще молодим, вже став я сивим
Як сніг вся біла голова
У кого вдавсь я сам не знаю
Це мабуть Бог нагородив
Та інколи себе питаю
Кому погане, що зробив
Та думку сам собі гадаю
Кому дороги перерив
Та що сказати я не знаю
Я відпоаіді не знайшов
Мабудь у мене така доля
На все життя мені дана
Та скільки жаху, скільки горя
На мене вилила вона
Мене минуло щастя, радість
І скарбу я не назбирав

Моя душа к тебе тянется
Без смысла, без права внутри изнывается
Говорю, что в порядке. Скучаю и ладно.
Ты заметила, да? Я не умею врать складно.

Нам никогда не быть рядом,
Не забыть, не запомнить взгляды
Если встретимся, то ненадолго,
Если близки, то в мыслях на обратной дороге.

Мы на расстоянии космоса
Из людей, забот и ровного голоса
Из не сказанного и не написанного
Из СМС, в один конец высланных.

Быть может, что всё не взаимно,
Но мои чувства ВОТ и без грима
Лучше, останусь собой, пусть с ошибками,
Чем копить лицемерно рассудительность слитками.

Словно кошка, без рода и племени
Не зная дома и ласки не зная,
Она любила, но как-то по дикому,
Свое тело ему отдавая.

Бойся того, кто ворует молодость,
Она прекрасна, ей нет цены,
Вот бы кто взял, и сказал ей об этом,
Все по другому сложилось бы...