В тревожный миг,
Являясь изначально,
Стихии вольной стих
Беснуется астрально.

Взывает к нам,
Взывает словом к Богу.
Но грош цена словам
Рифмующимся к слогу.

Жизнь в море суеты
И в буйстве волн (без меры)
Не ищет простоты
И совершенства веры.

Неистовость искусств
Душ правит парусами,
Нося по водам чувств
Как "Парус", жизнь, ветрами......

Под музыку - http://embed.prostopleer.com/track?id=1967534BOsb

Товста продавщиця бангладешських яєць,
З іржавою посмішкою і страшним татуажем.
Мене розчленовує мисливським ножем,
І в вакуумному пакетику я йду на продажу.

Хлоридом лікують мою параною,
Намисто з говна на обфененій панні.
Бляд...вита розмова з самим собою, -
Побачення з прірвою на дні стакана.

Плазма, ретуш, ідеологічний диспансер,
Маленький хлопчик на важких барбітурат.
Лукава посмішка – остання надія,
І сонце не вірить у свій порятунок.

Блідолиця поганка та рахітська обручка,
Омріяна сучка на довгих підборах.
Гігантські проколи в твоїй підсвідомості,
Рандеву з пустотою сьогодні в 7:40.

Рецидив домагання - твої спонукання.
Джакузі для бідних іржавая ванна,
Нікчемний статичний український Папійон,
Стадія раку – падіння в каньйон.

Потрібна глюкоза! Весна під наркозом!
Кодеїн в її жилах, а в очах метастази.
Усе і відразу - відлигу й проказу,
Передоз за наказом передує блювоті.

Гламур на серветці з відміткою якості,
Звичка не думати, додає тобі сенсу.
Пробація правди - макіяж заради санації,
На бісовім вертелі стомлене серце.

Кислотна дієта – колеса, пігулки,
Від спраги і болю - нема порятунку.
Не буде притулку від сексу у парку,
І канібалів-пінгвінів і вчених-мутантів.

Всі тайни у скрині, злість б’є злом по скроні,
Пурпурові сльози летять на долоню.
На третій струні повісився янгол
Але всі наче живі і все наче в порядку!

Єдина дорога – вперед до могили,
Закриваю очі - летить гільйотина.
Ментальні проблеми - постійна турбота.
«Цілую! - реальність . – Піз...уй на роботу…»

Любовь, ну что это за слово?
Из-за которого, столь яростно калотетса сердечко.
Боль не признаний, отчяене душ.
Что кроме слёз оно несёт.

Моментов светлых и блестящих,
Но нет… их нет!!! Убить любовь,
Убить превязоности душ,
Разрушить сердца ритм, биенья в унисон!
Судьбы стереть предначертанье,
Разрушить пелену иллюзий.
Взглянуть нам, правде прям в лицо.

Забыть объект тот сладострастный и прекрасный.
И лишь в мечтах смотреть в небытие.
Прошу! Не рви крыла последние кусочки,
Я так хочу лететь к тебе. С тобой парить
всю жизнь Расцвет встречать целуясь.
Закаты провожать любя.


Не быть сей призрачной мечте, я кровь пролью
За щясте с ним твоё, веть быть не мне призваником судьбы твоей.
Люби.

Зжерло тебе не існує в системі
Сонце вмирає в червоній пустелі
Невістка в чоловіку, зубами в дитині
Зі свинцевим ножем розійшлась пуповина

Кров ллється. Повістку, турбота, субота
Кровава сокира, аргументи, штрих коди
Мандрівка в собі, переїзд в домовину
Санація правди нікому не видно

В облозі, в раю, з перегаром стою,
Біля цвинтаря виборцям смерть продаю
Роздягнусь публічно, але всім до піз…
Сьогодні нова серія «Будинку 43»

Тебе впізнаю лише по футболці
Червоним очам на білій підлозі
В санітарним халаті із душа виходиш
Навіщо мене за собою уводиш

Облиш мене сонечко я вже не хочу
Чіпатись за подих давитися сонцем
Дивитися в обличчя потвор і дибілів
Блукати мов плити у займаном тілі

забудь...забей..не говори
что не осталось поводов любить
ведь мы остались прежними людьми
которым друг без друга трудно жить

мы будем делать вид, что все прошло
как будто все равно уже теперь
не знаю, что тогда на нас нашло
и кто из нас захлопнул все же дверь

в душе моей гуляет теперь ветер
там пустота и нету ей границ
остались лишь вопросы без ответов
и каменные маски наших лиц

мы через чур чужими стали
как будто не было и ничего
наверно мы от чувств устали
наверное без них нам хорошо

быть может пожалеем мы потом
что не сумели ничего спасти
останется лишь в памяти фантом
той прошлой неудавшейся любви

Знезаражена осінь у вітальній кімнаті,
Паті в чулані - зворушлива бойня.
Бойфренд в твоїй ванні танцює під струмом,
Моя же коханка знімає побої..

Цнотлива реальність, думки без одежі,
Пересічна, що нанесла смертну рану.
М’ясоїдні тюльпані, зжерті любов’ю,
І знову на обрію холодний світанок..

Ідеальна трагедія - ніхто не зізнався,
От тільки журба з ножем влізла у груди.
Потаємні кімнати публічного щастя ,
І як після цього забути забуте?

Сьогодні ти в гуморі - прийдеш речі забрати,
Мене посадити за гумові грати,
Свободи, яку ми знайшли у безплідді,
Почуттів, що лежать на подвір’ї убиті…

Мне б к твоим прикоснуться губам,
И к ногам беззаветно склониться.
Я б прощения вымолил там,
Где с тобою пришлось разлучиться.

Я искал среди тысяч дорог
Ту, что вновь приведет к твоей двери.
Я б цветами усыпал порог
Той, которой безудержно верил.

Мне б хоть раз на тебя посмотреть
И забыться, всего на мгновенье...
Но до тла не позволит сгореть
Мне твое хладнокровное мщенье.

Не свирели- капель,
А капели- мороженный сок,
А капели- с порезанных вен
безудержные реки...
У раскосой молвы ни сомнений,
ни памяти нет,
А у мертвой надежды
нависшие плотные веки.

Не печали- обман,
А обман- лобовое стекло,
Благодать разбивает
в движеньи рывками по встречной...
У моей нелюбви уже
кожа с лица потекла
Кислотой растворенная
вашей любви безответной.

Сгорело нежным солнцем бабье лето
Укрыло паутиной лес сухой
Вздохнув с улыбкой ветер скрылся где-то
А в звездном небе веяло зимой.

Уходит лето долгими дождями
Стекая с крыш уставших деревень.
Столетний дуб засыпал желудями,
С листом последним ускользнула тень.

Остыло море, потемнели воды
И вновь один стою на берегу.
Я буду ждать и помнить эти годы
Я буду верить в то, что все смогу!

обними меня.
крепче. пожалуйста.
ты уедешь почти навсегда.
я наелась по горло вокзалами,
я терпеть не могу поезда.

смотришь нежно,
ссутуливши плечи,
сколько стало на чашу весов..?
нам с тобою до следующей встречи
целых 128 часов...

я - родным одиноким берегом,
обещай ко мне возвратиться.
"Не сутулься" - скажу.
и бережно
поцелую тебя в ключицу.