Ти не плач та не сумуй
Вже назад не повернути
Що здійснилось, мало бути
Вже утрачені на вік
І до дому вже не прийдуть
Батько, син та чоловік

Захищав країну рідну
Душа плаче, вона ниє
Сердце в грудях так болить
Лиха хто не розуміє
Вовком хочеться завить

Та тримайтесь наші любі
Вдови, сестри, матері
Вже не вернуться до дому
У той світ пішли вони
Завжди будуть памятати
Не забути їх ніяк
Українські це солдати
І тяжким у них був шлях

Віддали вони що мали
Та життя не вберегли
Батьківщину захищали
Все зробили, що змогли

Звуки отчетливей. За стеклом
Старики азартно бросают кости.
Беседа чинная колоколов,
А тучка над городом – редкая гостья.

Служба закончилась. Мимо церквей
Семьи гуляют неторопливо,
И неподвластны крики детей
Вечера вяжущему разливу.

Яхты в причалы уткнули носы,
А иные к берегу стали бортами.
С неба янтарною грустью слезы
Смыли заката багряный орнамент.
1987 г.

Комната и никого
Стоит кровать стол стул писака
Писал корявым почерком своим
И жмакал
Листы так ровно клал он в стопку
Она росла а он писал
И никому не говорил он
Что днями комната стул стол
И стопка налита вверх дном
Сломалась лампа свечу зажег он
И дописав карандашом
Лег спать уснувши крепким сном
А мозг его писал упорно
И сложно его понять
Порою невозможно
Что он хотел
О чем мечтал
Стул комната и никого
А на столе письмо пылится
И стопка что всю жизнь писал
Я взял письмо поставил в рамку
И стопку вынес на чердак
Купившы дом хотел порядка
Уснул я в новом доме сладко
Проснулся и остолбенев
Сто стул свеча погасша
И стопка стареньких бумаг

Кажу з усими разом ні
Проти людського я тиранства
Проти всякої війни
Проти "шановного" я панства
Проти знущань, проти насильства
Та проти всякого я бруду
Проти безглуздого расизму
Ніколи жити з цим не буду

Проти брехні та проти зради
Та проти тих які крадуть
Не дієздатної я влади
Та проти тих що все псують
Проти великих олігархів
Проти корупції та суду
Не хочу знати цих монархів
Які існують проти люду

Я хочу жить в країні вільній
Щоб сонце в ній завжди світило
Та щасливо жили в ній діти
Душа та сердце не боліло
Так є у нас така країна
Не переможна та єдина
Де мешкає козацька слава
Це наша ненька Україна

Давайтеж всі проснемся, люди
Та захистим свою вітчизну
Хай мир та лад у всих нас буде
Ми скажем ні всьому фашизму.

Вірю в те, що все скінчиться
Люди в мирі стануть жить
Тільки довго буде сниться
Та душа буде боліть
Це забудеться не скоро
Пройде не одна зима
Скільки бід, та скільки горя
Додала нам ця війна

Скільки душ вона згубила
Наробила з нас калік
Сердце на шматки розбила
За який такий наш гріх
Чи не вірили у Бога
Чи всі грішними були?
Що ніяка допомога
Не спасає від біди

Як ми далі мусим жити
Що ми мусимо робити?
Кровью все , кругом полито
Люду скільки тут лежить
Хто на це нам запитання
Відповідь конкретну дасть
Бо пропало вже бажання
Жити, мріять та співать.

Їх треба з ангелом рівняти
Та завжди треба памятати
Хто душу віддає солдату
Допомагае виживать
Бронежилети, берці, зброю
Доставлять в час завжди вонни
Готові щоб були до бою
В цій не потрібній всім війні

Вони не роблять тут карєри
Ніколи не шкодують сил
Це любі наші волонтери
Солдат боронять від могил
І наче ноша не посилі
Вони сердця свої кладуть
Це волонтери наші
По переді їм бути тут

Та щоб не трапилося раптом
Всі негаразди ні по чом
Якщо триматимемось разом
Та всі ми будемо гуртом
Усі невзгоди переможем
Ще прийде і до нас ця мить
Якщо у нас такі є люди
То Україна буде жить

Твоя судьба как не твоя
Живя в одном мы мире зная
Что разная у каждого она
Как словно стих написанный в порыве

Пытаясь что то изменить
Как стих пытаясь переделать
Все с рук летит
Кудато ввысь и рифмы нет
И жизнь ещё унылей

Но знаю точно я одно
Что запятиые и дефизы
Меняют жизнь как в казино
Чет нечет красное вино
Или зеро а ты поставил не на то
Уходишь ты уныло

Не ставьте точку вы в судьбе
В стихах не ставьте точку
Поставьте многоточье вы в судьбе
В стихах поставьте тоже.........

Был разговор как разговор
Одним вечерним зимним днем
Замерз как лед, как снег был бел
Я шел и шел и шел пришел
Я в лес.

А может мне казался лес
Я слышал как стучится кровь
По трубам катитса шарами
Толкаясь и спеша я шел
Упал в цветы я на поляне.

Плыву и вижу я на дне
О чудо мириады
Манят манят меня они
Огнями искры как в костре
Уже тепло, хруст веток под ногами

Был разговор в один из дней
Был плач я точно помню.....

Хай грім гримить бушують бурі
Та засипає снігопад
Нехай летять повсюди кулі
Стріляє установка град
Та ворогу не залякати
Не скинути з цієй межі
Бо українські тут солдати
Вони тримають рубежі

Вони боронять батьківщину
Кордони наші бережуть
Немає в світі токой сили
Щоб розірвати цей редут
Зібрались духом хлопці сильні
Це батьківщини є сини
Вони тут боряться за волю
Не переможні всі вони

А скільки тут пролито крові
Та скільки хлопців полягло
Насточортіла ця неволя
Російське також це ярмо
Спроможні волю відстояти
Та Україну вберегти
Бо добрі є у нас солдати
Та в батьківщини є сини

Готическая поэзия