Марія Курінна

Корсунь

Ти – найдорожче місто на землі,
Ріднішого і кращого немає.
Запаси слів прекрасних замалі,
Щоб висловить, що серце відчуває.

Мій Корсуне, навіки я твоя,
Щоб не було, я завжди із тобою.
Із юних літ в мені любов моя
Росте із щастям, радістю, журбою.

Красуня –Рось, оспівані мости
І водограї, що дзвенять піснями.
Янталка може Вам розповісти
Про рай бузковий, ночі з солов’ями.

І витязь-росич кличе іздаля,
З глибин віків Вас гордо зустрічає.
Це його рідна древняя земля
А він своє Поросся величає.

Каштани, липи, скелі, острови,
Палац, алеї і Наталка з Яном.
Вкусіть шматок історії і Ви,
Вдихніть легенду про кохання полум’яне.

І давній парк чарує кожну мить,
І кожну пору він по-різному красивий.
Каштан Шевченковий прошелестить,
Про те, який поет тут був щасливий.

Пройшла тут і Богданова нога,
Знйшов у Корсуні і славу і дружину.
І тим земля ця стала дорога,
Хто в Вітчизняну боронив тут Батьківщину!

О Корсуне! Тобі рости й цвісти!
Не привести здобуте до руїни…
А нам, твоїм дитятам, довести,
Що ти – значиме місто України!

Вы интересный человек...
Тогда скажите в чем проблема...
Неужто столь короткий век...
Что б не нашлась меж нами тема...

И столь различны мы всерьез...
Что бы понять друг друга мысли...
Когда есть много смеха, слез...
А мы в молчании повисли...

Нас разделяют города...
И страны тоже раздирают...
Нам говорят здесь слово Да...
А там нас слышать не желают...

Мы упускаем много дум...
И точно меньше обретаем...
Когда молчим и лишь моргаем...
Мы слишком много отвергаем...

Да... мы различны - это факт...
Но этот факт и есть причина...
Мы выживаем, наш контракт...
Есть нашей жизни половина...

Контракт вещей, что нас кружат...
Людей, что всюду окражают...
Контракт событий, знаний тракт...
И дум что выхода желают...

О всем мы можем говорить...
И всюду почерпнуть сознанье..
Мы можем многое творить...
Но вместе легче пониманье...

Что б не нашлась меж нами тема...
Неужто столь короткий век...
Тогда скажите в чем проблема...
Вы интересный человек...

.
"За мотивами", то не тільки "на мотив", а й "близько до ідеї, чи змісту" тексту.

Навіяно: el Condor pasa (Полёт кондора —Музика п'єси була написана в 1913 році Даніелем Роблесом, а лібрето Хуліо Баудуїном під псевдонімом Хуліо з Ла-Пасу (Julio de La Paz), та було опубліковане в 1933 році.
Андійський кондор в заголовку п'єси відображає в символічній формі ідеал сремління до волі.
Слова, що були додані пізніше, написані на кечуа, мові Тауантінсую, імперії Інків, якою все ще розмовляють індіанці Перу. Співак звертається до могутнього андійського кондора з проханням узяти його назад до старого царства Інків, до Мачу-Пікчу. Існує також іспановмовний варіант слів.
http://uk.wikipedia.org/wiki/El_C%C3%B3ndor_Pasa ).



Ти б сокілом злетіла в вишину
До зірок,
Де едемський сад,
До райських врат...
Та хто тебе розбудить віді сну?
Зніме хто
З голови клобук*
Й руками розведе
Твою біду?

Прокинься, Сонце зве тебе у вись!
Ти подивись,
Яка краса:
Гаї й діброви у смарагд** вдяглись.
Над жовтим житом піднялись
Блакитні небеса.

Чи бачиш ти у снах оту красу,
В сльозах,
Серед людських мук,
Моя земля?..
То хто ж тебе розбудить віді сну?
Зірве
З голови клобук
Й руками розведе
Твою біду?

Прокинься, Сонце зве тебе у вись!
Ти подивись,
Яка краса:
Гаї й діброви у смарагд вдяглись.
Над жовтим житом піднялись
Блакитні небеса...

------------------------------

* Клобу́к, клобучок або каптурик — у соколиному полюванні шапочка-ковпачок на голову мисливського птаха, який закриває йому очі. Виконує роль на́очнів чи шор.

** Смарагд — дорогоціний кемень 1-го классу, забарвленням в трав'янисто-зелений колір. Крупні бездефектні смарагди густого тону вагою вище 5 каратов цінуються дорожче алмазів.

-------------------------------

А як це звучатиме під сопілку?

Холод, озноб, лютая стужа.
Ветер, метель и море снегов.
Шёл путник, брёл, ступал неуклюже,
В перед пробирался и был он таков.
С стихией сражался, боль побеждая,
Челюсти стиснув на долгом пути,
Слабость свою все сильней унижал он
Ведь духом сельнее его не найти.
Волчий оскал искажённой гримассой,
Яростный взор и мыслей пожар.
Выстраивал воли своей он каркассы,
принимая на грудь сильнейший удар.

Солнце день
На пятку тень
Мысли кусты
Скозь них непройти
Тяжелы мои сны
Дышу и трясусь
Пытаюсь сказать
Все хорошо
Снова вранье
Мне нелегко
От себя и от вас
Рок-н-рол спасает
В трудный час
Закурю подпою посмотрю
Улыбнусь и пойду
Возможно пойму
Возможно взлечу
Заведусь разберусь
Печали на грусть

dddfßcvml wek lxog
fdf llms
dwkinds ek ksdj slöwk
dnmf

sdsdnkkw
amksk dfädef üdw
ekf ee frkdw
flksa

Delete

Що є для мене Батьківщина?
Каштани в цвіті і калина,
Колодязь з чистою водою,
Блакитне небо наді мною,
Нескошені високі трави,
Смеркань палаючі заграви,
Старенька Мати біля тину,
І рідна на руках дитина,
Після дощу веселки арка,
(І доброї горілки чарка),
Біленька хатка і садочок
І зоряні чарівні ночі,
Вареники в сметані з сиром
І ладанки церковні з миром,
І світлі образа святії
І добрії юнацькі мрії,

(тут можна доповнювати)

Гречаний мед. І паляниця,
На рушнику у молодиці.

Земля батьків, моя країна
Назвіть ії, то - ... (не Аргентина!!! )

Над древнім Храмом, на горбі
Хрест височить поодинокий.
У чорно-синій вишині
Примружив Місяць срібне око.

І віддзеркалює ставок
Вогні свічок зірками в небі,
І посміхається нам Б-г
У сиві вуса, радий з себе.

А вранці золото полів
Осяє Сонце круглолице,
Й солодкий солов'їний спів
В блакиті неба розчиниться.

І питиме свою блакить,
З річок стрімких й прозорих небо...
Чого ж, панове-жебраки,
Вам ще від України треба?

Чого ще не урвали ви
В ясновельможних кабінетах?
Чи ви вгамуєтесь колись,
Павуччя в керівних тенетах?

Чого, добродії, шукать,
У цілім Світі винуватих?
Навіщо владу в Раді брать
Собі безсилим раду дати?

Спасибо за поддержку вам,друзья!
За то,что не оставили одну,
В безумии моём,в моём плену,
Вы приняли меня таким как есть!

И для меня,поверьте,это честь!
Быть рядом с вами в радости,в беде;
Не верю я порой сама себе -
Спасибо за поддержку вам,друзья!

Была капризной,мелочной такой
Не различала где добро,где зло,
Мне было просто очень тяжело,
Навзрыд рыдала я в своих стихах,

Истошный крик то был и личный страх,
Сомнения терзали душу мне,
Я находилась словно в темноте -
Была капризной,мелочной такой.

Спасибо за поддержку вам,друзья,
Вы помогли присутствием своим,
Давайте нашу дружбу сохраним -
На зло завистникам,на зло врагам

Построим из поэзии мы храм,
Тройной душой его мы сотворим,
Он будет чистым и совсем простым! -
Спасибо за поддержку вам,друзья!!!

P.S. Нитка скрученная втрое не скоро порвётся.Екклесиаст.