*** Дата 14/09/2009 1:02:32 | Тема: О себе Мій меч - це егоїзм безмірний, Він ланцюгом повив мій світ, Але, як паж, назавжди вірний, І покохає шию дріт. Окріп зневаги опіка, Моє знесиленеє тіло. Мені зухвальство доріка: "Невже покинеш наше діло?" "Ні, не покину!" - пролуна, І скелі задвигтять одразу, І не здивує дивина, І не ображусь на образу. В гарячці загубила суть, Тримтить, згасає вже життя, На кульки посварилась ртуть, Мене украло забуття. Этот стих поступил с сайта Стихи поэтов современности https://poets.com.ua URL этой статьи: https://poets.com.ua/modules/news/article.php?storyid=5193