Ти для мене - один лиш єдиний,
Я для тебе - одна з багатьох.
Ти для мене - в пустелі краплина,
Я для тебе - краплина дощу.

Ти для мене один ідеальний,
Я для тебе така не одна
Ти для мене - вгорі місяць гарний,
Я для тебе - на небі зоря.

Ти для мене - роса світанкова,
Я для тебе - краплина в морях.
Ти для мене - людина чудова,
Я для тебе така на словах.

Ти для мене - усмішка чарівна,
Я для тебе одна із таких.
Ти для мене - один лиш єдиний,
Я для тебе - одна з багатьох.

Разве можно не любить тебя?
Разве можно, утром просыпаясь
Не смотреть в любимые глаза,
Нежно к ним губами прикасаясь?
Разве можно так любить тебя?

Разве можно не любить как я?
Разве можно, о тебе мечтая,
Не желать, дыханье за таЯ,
Безрассудно часть себя теряя?
Разве можно так любить как я?

Разве можно не любить как ты?
Разве можно, промахи прощая,
По ночам дарить любя цветы,
Вот такой как есть воспринимая?
Разве можно так любить как ты?

Разве можно не любить как мы?
Без остатка всё что есть давая,
Ночи на двоих делить и дни....
Жить друг другом не переставая?
Разве можно так любить как мы?

Кохання - дивна і водночас чудова штука,
Воно може зробити геть усе:
І змусити людину забути усі муки,
І змусити її згадати все.

Ось так і в мене: в усьому винне лиш кохання.
У тому, що пишу зараз вірші,
І в тому, що не можу занути я до рання -
Про нього одного думки мої.

Складне воно, кохання, а зрозуміть можливо
Від певної пори, після межі.
А його в мої юні тринадцять особливо
Не можна до кінця ще зрозуміть.

\"Закохуватись рано\", - казала мені мама,
Та що я можу із цим поробить?
Адже кохають люди не пізно і не рано.
У всіх нас є серця, і треба жить.

Всім людям треба жити, радіти і кохати,
Але лиш серцем ми кохаємо.
І як тоді оце все мені мамі сказати?
Бо ж серцю наказать не можемо.

Сама не розумію, чому його кохаю;
Не знаю я, навіщо і за що.
Але я відчуваю, і я це точно знаю,
Що дуже сильно я його люблю.

Нічого я з собою не можу поробити,
Хоч знаю, що не любить він мене.
Та все одно не можу його я не любити,
бо складне те кохання чарівне.

Одразу я про все на світі забуваю,
Як тільки бачу твою посмішку чарівну.
І дуже часто тебе бачу уві сні я,
Коли ти усміхаєшся мені повільно.

Ти покорив уже давно моє серденько
Посмішкою чистою і безневинною.
Тепер постійно бачу я її, гарненьку,
Заплющуючи очі ледь замріяно.

Твою усмішку тепер не можу забути,
Вона для мене рідною вже стала.
Не знаю, як раніш могла без неї бути,
Але я назавжди її запам'ятала.

Усі по-різному кохання розуміють:
Комусь це дружба, а для когось - почуття.
І люблять усі різно - хто як вміє.
А так любити вмію тільки я.

Люблю тебе я вірно і не зраджу,
Бо ти - не тільки кохання моє,
Бо ти для мене - щастя, віра, радість,
Бо ти для мене - все. Й надія є...

Надія є, що ти мене полюбиш
Або хоча б сподобаюсь тобі.
І знай, що ти для мене завжди будеш
Найкращим хлопцем на усій землі!

І я любити тебе буду вічно,
Хоч як би там не склалося життя.
І, мабуть, жить без тебе я не зможу,
Бо згадую тебе кожного дня.

Ти придивись, якою можу бути
І як можу любити тебе я,
Бо люблять усі різно - хто як вміє.
А так любити вмію тільки я.

Неустанно сердце моё бьётся,
То чуть тише, то чуть-чуть сильней,
Гулким эхом в небе отзовётся,
Предвкушение грядущих дней...

Дежавю всё ярче... чаще-чаще...
Голову кружит хмельная высь,
Миром разливаясь... мёда слаще...
А на карту выставлена жизнь!

Перед всеми жизнь моя открыта,
Как на ярмарке лежит товар,
И цена высокая не сбита..........
А вокруг лишь сплетни да "базар"

"Ну конечно, как же спать-то ночью,
Появилась новая любовь!!!"
Разорвала б языки те в клочья....
Только... не поднимется ладонь...

Кто вас научил злобу лелеять?
Наша жизнь настолько коротка,
На себе чужое счастье мерить
Не уже ль поднимется рука???

Неужели вам не надоело,
Постоянно рвать кого-то рвать,
И вообще кому какое дело,
Кто сегодня ляжет со мной спать?

Я б послала вас куда подальше....
Да зачем растрачивать себя,
Вы меня умнее и... постарше...
Только счастья нет... как у меня!!!

Сердце моё биться не устанет,
Не устанет этой жизнью жить,
И дышать... дышать не перестанет...
Радоваться будет и любить....

P.S. Жизнь слишком коротка, чтобы тратить её на зло (из х.ф. "Американская история-Х"

Элегия уснувших фонарей,
Кружилась, танцевала на рассвете.
Друг друга знаем мы немало дней,
И все-таки ведем себя как дети.

В моем аббатстве вновь поют псалмы
Запив молитвы алыми губами.
И чувства, что опять не рождены,
Мы прячем за высокими словами.

У Вас в монастыре опять кураж,
Где избранные пляшут и тоскуют.
Не разобравшись – Ваш или не Ваш,
Но чей-то трон неистово целуют.

И мы в своем безумстве далеки,
Вы мстите мне, слегка раздвинув ноги.
А я тайком для Вас пишу стихи,
Но в месть - иду неведомой дорогой.

Элегия давно звучит для нас.
Мы слышим искажение сердец.
В моем аббатстве пьют в который раз,
На Вас одев потрепанный венец.

И каждый раз слова как эпилог,
И словно эпитафия на тлен,
В который превратилась пыль дорог,
Забравшая у нас любовный плен.

Моя любов - безліч незрозумілих
Поглядів, вчинків, жестів, запитань,
Безліч усіх тих рухів неумілих,
Які робила я не без вагань.

Я хочу лиш, щоб зрозумів мене ти,
Щоб зрозумів, що я тебе люблю.
Твоє кохання затягло в тенети
Мене, і я усе зараз роблю,

Щоб вибратися із них якнайшвидше,
Але й щоб залишитися ще там.
Бо я тебе люблю. Це головніше,
Ніж те, що біль приносить воно нам.

Кохання - це найкраще почуття,
Але водночас зле й несправедливе.
Тебе кохаю дуже сильно я,
Тому і стала настільки ревнива.

Тебе ревную я до кожної, але
Хіба ти зрозумієш почуття,
Які не відчуваєш ти до мене,
Які відчуваю до тебе я?

Все вийшло так несподівано,
Швидко і назавжди.
Тебе покохала я сильно,
Тепер мені треба лиш ти.

Як тільки згадаю твій погляд
І посмішку ту чарівну,
Не хочу ніяких розмов я,
А хочу усмішку твою.

Хотіла б я бачити завжди
Її на обличчі твоїм,
Бо дуже вона тобі личить.
А що вже про очі твої,

То в них потонути я хочу,
Як човен у морі в грозу.
Та не від смутку й печалі,
А в пристрастях бурі тонуть.

Хотіла б тонути я в морі
Не сліз, а кохання твого,
Бо виплакала уже досить.
Не можу лише одного

Поки що я зрозуміти:
Кохаєш мене ти чи ні.
Готова усе я зробити,
Щоб сказав "Кохаю" мені.

Люблю лиш тебе одного я,
Не треба ніхто більш мені.
Можливо, колись я почую
Від тебе слова чарівні.

Моя ты дорогая,
Женушка родимая.
Ты рыбка золотая,
Кисонька любимая.

Малинка моя сладкая,
Приправленная сливками.
На ощупь нежно гладкая.
С румяными наливками.

Мой персик ароматный.
От апельсина долечка.
Мой тортик шоколадный.
Моя супруга Олечка.

Тебя я прославляю.
Слова мои честны.
Стихами поздравляю,
В прекрасный день весны.