Порой я люблю одиночество
Порой я желаю толпу
Но все же... не очень и хочется
Но все же... по жизни бегу

Бегу в никуда, я же знаю
Бегу, чтоб сначала начать
Все двери с ноги открывая
Мне хочется дико кричать

Мне хочется ветрено плакать
Но нет уже сил слезы лить
Осталось сто грамм лишь накапать
И снегом бездушным запить

Как крыса бегу я по кругу
И нет уже сил повернуть
Обыденность стерла в округе
Все краски себе не вернуть

И что же мне делать, не знаю
А может сначала начать
Но жизнь меня так нагибает
Что только осталось мычать

И кто мне поверит, а может
Хоть ты, человек проходной
Но вижу, не очень и гложет
Тебя мой удел тыловой

И только одно мне осталось
Напиться сивухой хмельной
Всем Вам показать свою слабость
И тронуться тихо домой

А там, на кровати из яда
Увидеть смертельные сны
Я понял что в жизни мне надо
Уйти на покой средь весны...

твій аромат проникає у кожну клітину мого тіла, зачіпає найніжніші струни, доводить до ейфорії....
я хочу тебе завжди, а в не підходящий час і місце хочу тебе ще дужче....
ти мій наркотик, твої гарячі доторки змушують заплющувати очі від задоволення і сильніше, сильніше вдихати тебе, проклинаючи повітря яке розводить твій аромат...
хочу бути наповнена лиш тобою...
облизую губи після кожного поцілунку аби не втратити ані краплини тебе...
ти така різна, моя Любов... ти можеш змусити мене задихатись або дихати глибоко. рівно, заспокоюєш...
зцілюєш мене... з тобою я сильна... перед тобою я безсила...
деколи я тремчу від твоїх пестощів. але без тебе - агонія...
кажуть ти мене колись вб'єш, а я дозволю бо люблю занадто сильно...
я не можу боротись з цією любов'ю, не хочу....
хочу тебе просто тут і зараз!!!
- Офіціант, КАВИ будь-ласка......

В связи с отсутствием слетов поэтов...
присутствовал на слете игроков BF2
отчет...

Так долго ждал сего событья...
Так много их* я представлял...
Я представлял и чаепитья...
И в треск нажуханый запал...

А получилось все как надо...
Как старые друзья сошлись...
И пару мимолетных взглядов...
Веселье, интерес зажглись...

Все начиналось прозаично...
Меж танков и без клем наш сбор...
Акцент нас встретил самолично...
И не помеха неба сор...

Потом и Вестберг к нам подьехал...
Без зонтика и горд на вид...
Каримыч весело наехал...
И к делу "Здрасте" говорит...

Разговорились ненароком...
И так к маршрутке боком-боком...
Засели в транспорт... в добрый путь...
С надеждой, что все будет круть...

Надежды наши оправдались...
Когда на станции нашлись...
Шахид и Шут... два человека...
В бою копец**... в реале спека***...

Товарищи шутили тихо...
И о погоде все шутя...
С клеенкой все решили лихо...
Про безопасность говоря...

Меж тем к компании свободной...
Вдруг подошел приятный тип...
И с девушкой весело-вродной****...
Он Вариор, в бою всем R.I.P...

Остался самый долгожданный...
Но ждать не долго нам пришлось...
И Синекс атомно командный...
И тут веселье разошлось...

Мы вспоминали все моменты...
И тактики, и китов ренты...
О многом мы поговорили...
Когда две ножки прикатили...

То Зоя - Синекса подруга...
И все... все в сборе... нет недуга...
Хотя потом и Шуня подкатил...
Но он попозже зарулил...

Мы в маркет***** лихо залетели...
Как-будто ничего не ели...
Уже наверное три дня...
Все замели... В бристоль друзья...

На точку быренько добравшись...
С политиленом разобравшись...
Мы начали борьбу с огнем...
Когда его мы разожжем...

Потом угли воспламенив...
По пиву медленно спустив...
И шашлыки в угли поставив...
Мы раскрутились палки ставив...

И все кружились с палкой той...
И падали сами с собой...
Или до дерева дойдя...
В обнимку с ним дыханье затая...

Потом мы выкинга пытались завести...
Но со словами "Травка отпусти..."
Мы викинга оставили... За то...
Корова подошла, как самое оно...

И шашлыки попутно уплетая...
Слова и фразы весело гадая...
Мы коротали время весело смеясь...
Приятно лыбясь или ступорно кривясь...

И дождь нам по... и лаги не достали...
И так весь вечер коротали...
Но вот темнеет и пора уж по домам...
И Синекса призвав к последнему словам******...

Мы быренько, внимательно собрались...
И на свинив с поляной распрощались...
Приятно до маршрутки мы добрались...
Там постояв по кучкам разъезжались...

Так вот закончилась "BFприрода"...
И благодарность всем за "Бой погода"
Что все мы вылезли из разных теплых мест...
И там в лесу создав "BFнасест"...

Прекрасно время проведя...
Мы познакомились... надеюсь злоб не затая...
Спасибо всем от клана О_о*******...
За то что весело так все сросло...

Надеюсь так еще улетно чуманем...
Ну все... забыться пора сном...
В игре мы точно кул повеселимся...
Надеюсь больше нас на след.******** слетимся...

* товарищей по игре
** тобишь ребята жгут и хорошо играют...
*** жаркие(спека укр.) - веселые, активные...
**** веселой и красивой(врода укр.) это я о Лесе...
***** Маркет - это продуктовый магазин, а не точка на Роад ту Джалалабад
****** в корову
******* читать "О и О"
******** на следующий слет игроков BF.MAXNET.UA... BF2

Благодарю за внимание
С уважением SkorpiuS

Марія Курінна


Жіноча доля

Ти родилась з піснею у серці
І, мов казку, життя сприймала.
В своїм краї, мов в райськім озерці,
Із природою в дружбі зростала.

І любили тебе: відважні,
Оббивали твої пороги,
Боязкі, мов зорю недосяжну,
Обминали на півдороги.

Ти зазнала кохання і зраду…
Врешті, судженого зустріла.
Тільки в дітях найшла відраду,
Ними дихала і горіла.

Все було, не було головного,
Бо душа твоя пісні жадала,
Розуміння і щастя людського,
На яке так давно чекала.

Ти, мов лист на чужому вітті,
Не такої ти долі бажала.
Ти не в тім народилась столітті,
Ти не того” принца” обрала.

І змирилась, бо так годиться.
У сім`ї – та сама з собою…
А ночами інколи сниться
Той, що пізно зустрітий тобою…

Ніби ангел, посеред ночі
Ніжно гладить твоє волосся,
Він цілує стомлені очі
І запитує, як жилося?

Чи тебе не кривдили люди,
Чи дітей ти своїх зростила?
Утішає, що добре все буде,
Що на все в тебе знайдеться сила.

Ти ві сні йому посміхнешся,
Покладеш голівку на груди…
Та в холоднім поту жахнешся :
Що про це подумають люди ?

Ти заміжня і в тебе діти.
Вони знають тебе “ святою”.
Ти не можеш собі посміти
Стати іншою, не такою.

Не для тебе цілунки чужі,
Не для тебе весна несподівана…
І залишиться пісня душі
Недописана, недоспівана...

Марія Курінна


Моя весна

Вже птахи повертаються із вирію
І проліски блакитне сяйво ллють,
А я собі, мов казку, весну вимрію,
Де вранці трави срібну росу п`ють,

Де сонце з-за гори яскраве котиться,
На землю позолоту наклада,
Де ластівка гніздечко звити проситься,
А лебідь на лебідку погляда.

Співають солов`ї мені в віконечко,
Садок цвіте – очей не відведеш.
А ти, такий усміхнений, як сонечко,
Свою любов в очах мені несеш.

Все дихає навкруг бузковим подихом,
Веселка на півнеба майорить…
Тоді душа за незбагненним покликом
На «Сьоме Небо» в «Райський Світ» летить.

По небу нежной поступью луна,
Свои шаги небрежно отсчитает.
Что в этой жизни может быть одна,
Тихонько шепчет кто-то и смолкает.
Я знаю Вы сейчас среди друзей,
Но вдруг уколет в сердце незаметно.
Мне Вас увидеть было-бы милей,
Промчавшись в сердце ветром предрассветным.
Хотелось бы мне, лечь у ваших ног,
Свернувшись калачом и нежно лая,
Пройдя за Вами множество дорог,
И Вам хвостом вилять не забывая.
Хотелось бы пройти за Вами вслед,
И морду положив Вам на колени,
Урчать от ласки много долгих лет,
Дарить Вам нежность, почести мгновений.
И вновь, когда закатится луна,
На сером небе зорькой догорая,
Лизать лицо Вам, сразу после сна,
От счастья, по щенячьи громко лая.

13.05.2009.

Счастье.Любовь.Страдания.Муки.
И снова,как назло,не убежать от этой скуки.
Буквы.Слова.Предложения.Фразы.
А ты всё пытаешься уйти от заразы.

Скука-болезнь неизлечимая.
Скука и сомнение-друзья неразлучимые.

Не хочется жить,и умирать не хочется,
Не хочется плыть,и тонуть не хочется.
Хочется стать равнодушной,но при этом любить!
Любить одного.... просто любить.

Хочется быть доброй,ласковой и милой,
Чтоб никто не мог душу назвать гнилой.
Хочется уметь поддерживать людей,
Но это всё не сделать за пару-тройку дней..

Хочу во всем найти я позитив,
Чтоб в жизни умер негатив.
Хочу я знать,что будет дальше,
Чтоб избежать подруги фальши.

Хочу,чтоб на душе настало лето,
Хочу понять,за что мне это?
Хочу узнать,за что ты так жесток?
О Боже мой! В чем заключается порок?

Позволь же мне понять!!
Но ты не хочешь этого...Опять
Срываюсь криком я на близких,
И снова ухожу я по-английски,

Я закрываюсь в комнате своей,
Слеза течёт тихонько по щеке моей.
В телефоне я включаю песенку одну,
И вновь,в который раз,пытаюсь я понять судьбу..

Себе я обещаю быть счастливой,
Но не умею быть фальшивой.
Я понимаю:жизнь со мной сурова!
И с этими мыслями всё начинается снова...

Счастье.Любовь.Страдания.Муки.
И мне не удастся уйти от этой скуки.....

Марія Курінна


Ти про мене думаєш з ніжністю


Осінь вже відступала з гідністю,
Обігрівши теплом востаннє.
Ти на мене поглянув з ніжністю,
А я в мить запалала коханням.

Наша зустріч була нежданою:
Враз дмухнуло вітром весняним…
Я для тебе стала жаданою,
А для мене ти став коханим.

Та скорились ми долі – істині,
Бо між нами прірва без краю.
Ти на мене дивишся з відстані,
Я тебе здаля обминаю.

Все це скоро вже стане вічністю,
На дні серця осіло з кров`ю:
Ти про мене думаєш з ніжністю,
Я про тебе – з гіркою любов`ю.

Приспів:

Білим птахом – моя любов,
Сірим птахом – моя печаль.
Не ятріть мою душу знов,
А летіть собі в синю даль.

Марія Курінна


Цвітуть акації


Цвітуть акації, п`янять духм`яним цвітом.
Мов нареченні, в білому вбранні.
Чудесно білі перед білим світом
Цвітуть акації у травні, навесні.
Так хочеться сховатись в їхніх шатах,
Відчути потаємність прохолод,
Бентежно – неповторний ніжний запах,
І ту – із найсолодших насолод!
Цвітуть акації медово і святково,
А бджоли задоволено гудуть.
Пора цвітіння – це пора казкова.
Цвітуть акації, духм`яно так цвітуть.

Марія Курінна


У Корсуні весна

Тюльпани в Корсуні цвітуть,
Голівки їхні червоніють.
Бо це вони весні радіють,
Тюльпани в Корсуні цвітуть.


Каштани в Корсуні цвітуть,
Величні в своїм білім цвіті,
Немов одні у білім світі
Каштани в Корсуні цвітуть.

Бузок у Корсуні цвіте,
Казковим цвітом зір милує,
Духм`яним запахом чарує.
Бузок у Корсуні цвіте.

Приспів:

А у Корсуні весна панує,
І милує, і дивує, і чарує,
І бентежить, і дурманить, і п`янить.
Пам`ятай цю незабутню мить.